Доброго дня. У мене таке запитання. Якщо невіруюча (православна) родина пропонує мені бути хрестним батьком їхній дитині, чи правильно я зроблю, якщо я відмовлюся? Міркування такі: якщо я стаю хрестним батьком, то на мене лягає відповідальність за духовне зростання цієї людини. Я буду намагатися повчати його в дусі православ’я, ходити з ним до церкви і все таке... а ця родина живе стандартним сучасним життям, далеко не церковним. Вони будуть повчати одному, я іншому, і через це, мені так думається, будуть виникати серйозні конфлікти, і по собі знаю, що якщо буде переважати їхнє повчання, то я просто здамся (і якщо ця душа не врятується, то мені потім за те, що опустив руки, воздасться). Того і думаю, що краще взагалі не погоджуватися. А ставати хрестним просто так, «задля традиції», теж не хочеться. З іншого боку, треба уповати на Бога, а не на свої роздуми про те, як і що має бути, але віра моя не настільки велика, тому я не знаю, як тут правильно вчинити. Я недавно прийшов до православної віри і ще багато на чому не розуміюся. Наперед дякую за відповідь. Якщо хтось уже задавав подібне питання, прошу мене вибачити, але я ніби не знаходив.

Сергій

Отвечает иеромонах Савва:
Здравствуйте, Сергей. Вы знаете, если Вы откажетесь, то Ваши знакомые могут найти неверующего крещеного знакомого, окрестить и вырастить своего ребенка, который так ни разу не услышит о Боге и не увидит примера жизни по вере. Мне кажется, не стоит отказываться. Понятно, что ответственность за воспитание ребенка в основном лежит на родителях. Но может, Вам удастся посеять в сердце ребенка хотя бы немного добра и уважения к вере? Вразуми Вас Господь.