Насельник Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря архімандрит Філарет (Овчаренко) відійшов до Господа 11 червня 2016 року.

Олег Ігорович Овчаренко народився 16 листопада 1976 року в Магадані. Дитячі та юнацькі роки провів у Сімферополі, де ніс послух іподиякона митрополита Сімферопольського і Кримського. Після обрітення в 1996 році мощей святителя та сповідника Луки Кримського (Войно-Ясенецького) брав участь в урочистостях прославлення цього великого святого, якого відтоді особливо шанував.

Після закінчення школи став послушником Києво-Печерської Лаври, де 6 вересня 1995 року був пострижений у рясофор. З 20 років — у числі братії Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря, відродженого в 1991 році. 16 березня 1997 року висвячений у сан ієродиякона. 7 квітня 1998 року тодішній намісник архімандрит Агапіт (нині митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський) постриг його в мантію з нареченням імені на честь святителя Філарета, митрополита Київського. Через рік висвячений у сан ієромонаха.

В Іонинському монастирі ніс послух келаря. Близько року прожив у монастирі Дохіар на Святій горі Афон. 22 січня 2002 року возведений у сан ігумена. 22 січня 2012 року — у сан архімандрита.

Отця Філарета відрізняли ревна віра і тверда надія на Господа і на Його милість. Прочитавши в юнацькі роки Києво-Печерський патерик, він прагнув побувати в Києво-Печерській Лаврі. Коли вперше приїхав в обитель, за його власними словами, пережив особливе почуття. «Це дійсно моє, тут і я повинен бути», — сказав він собі тоді. У Лаврі починав послушником, набував першого чернечого досвіду.

Варто відзначити, наскільки твердою була надія отця Філарета на Промисел Божий у виборі життєвого шляху. «Я був тоді ще зовсім молодим, “зеленим” послушником і не міг зважитися, залишатися в монастирі чи ні, — розповідав він. — Якось уранці йшов з ранньої Літургії в Дальніх печерах і на виході з дерев’яної критої галереї від Дальніх печер до Ближніх побачив отця Агапіта. Він стояв життєрадісний, усміхнений, як завжди, в гарному настрої… Я підійшов до нього: “Отче Агапіте, благословіть!” “Будеш ченцем, Бог тебе благословить!” Мене це підбадьорило, і я прийняв це як волю Божу».

Парафіяни знали батюшку як чуйного, співчутливого пастиря, завжди готового відгукнутися на заклик про допомогу як гарячою молитвою, так і особистою участю в будь-яких життєвих потребах. Виконуючи послух у монастирському готелі, отець Філарет приймав людей з привітністю і гостинністю, до виникаючих складнощів ставився з терпінням і часто сам виконував всю необхідну роботу, не бажаючи обтяжувати помічників.

Братія відзначали, наскільки дієвою була його участь у житті знедолених і тих, хто потрапив у скруту. Він допомагав дуже багатьом, і хоча намагався робити це потай, часто хтось із братії ставав мимовільним свідком його турботи про ближніх.

Архімандрит Філарет відійшов до Господа у віці 39 років. Смерть настала від тромбозу легеневої артерії, що розвинувся в результаті раптової хвороби.

Особливий Промисел Божий братія бачить у тому, що Господь покликав до Себе Свого служителя в день пам’яті святителя Луки Кримського, якого покійний отець Філарет дуже шанував.

Світлини з чину відспівування та поховання: Сергій Фріч