Місіонерські проєкти

Парафіяни Іонинського — від наймолодших до найстарших — знаходять для себе роздраду, досліджуючи Святе Письмо та історію Церкви в недільних школах при монастирі, навчаючись основам живопису та хорового співу. Багато хто з радістю допомагає у реставрації та інших роботах, які покладені на плечі нечисленної братії. У різдвяні дні неповторну атмосферу створює спів святкових колядок у виконанні монастирського, дитячого хорів і хору недільної школи.

Це та багато іншого згуртувало навколо монастиря старця Іони дружну сім’ю, що складається з людей різного віку та професій, об’єднаних вірою і любов’ю до обителі. Усі вони, пам’ятаючи обітницю Владичиці «невідступно відвідувати це місце», з молитвою та благоговінням приходять на цю Богом освячену землю.

Клірос. Святковий хор

Хор Свято-Троїцького Іонинського монастиря діє з 1992 року. Він утворився одночасно з відкриттям монастиря для супроводу богослужінь у недільні та святкові дні. Беззмінний регент відтоді — протоієрей Димитрій Болгарський. Співці — вихованці Київської духовної академії та семінарії, учні Національної музичної академії, Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова тощо.

Церковний спів, як своєрідний символ Духа, відображає історію духовного становлення людини, народу, нації. Ніщо так не виражає велич характеру православної людини, як її молитовні піснеспіви. У них — літопис людської душі.

У православному богослужінні спів, як універсальна мова молитви та богоспілкування, вчить правильного образу славослів’я Бога. У процесі молитовного співу за богослужінням людина пізнає догматичне вчення Церкви. Православ’я — єдиний точний камертон, у резонансі з яким можливе звучання в хорі блаженної вічності.

Такими міркуваннями намагаються керуватися регент і півчі монастиря, співаючи під час богослужінь.

До репертуару хору входять піснеспіви Української, Грецької, Руської, Болгарської, Грузинської Православних Церков. Основну увагу хор приділяє виконанню мелодій, традиційних для України. Насамперед це розспів Києво-Печерської Лаври — найдавніша й найавторитетніша співоча пам’ятка Русі, а також старовинні розспіви: знаменний, київський, острозький, староболгарський, грецький тощо.

Завдяки дослідницьким працям регента до репертуару хору входять обробки старовинних піснеспівівів, що набувають досконалішого звучання, а також твори А. Веделя, О. Кошиця, К. Стеценка, Д. Леонтовича, А. Кастальського, П. Чеснокова та інших.

Хор виступав у Швейцарії, Німеччині, Греції, Ізраїлі, неодноразово брав участь у міжнародних фестивалях духовної музики.

Братський хор

З 1995 року, коли почала збиратися братія відроджуваного монастиря, спочатку нечасті, а потім щоденні служби в будні потребували дедалі більше читців і півчих. Відтоді веде відлік історія створення братського криласу.

Кліросна братія — різноманітна за рівнем музичної освіти: від випускників музичних шкіл до тих, хто вчився співати на службах у храмі. Але головне в житті криласу — не освіта, а молитовний подвиг. Пам’ятаючи, що церковний спів — це богослов’я у звуках, братський крилас співає служби з належною монастирю благоліпністю, далекою від строкатості та пафосу.

Основу репертуару складає києво-печерський розспів. Дотримуються тут і багатьох традицій Києво-Печерської Лаври, насамперед неспішності та безпристрасності.

Парафіяни дуже люблять спів братського хору. Записи, зроблені братією на аудіокасети та компакт-диски, розходилися тисячними накладами як у рідній країні, так і за кордоном, і зараз доступні для скачування та прослуховування на нашому сайті.

Курси читців

Зі збільшенням частоти та урочистості богослужінь у монастирі дедалі більше відчувався брак людей. Особливо потрібні були читці. Тоді намісник монастиря благословив готувати читців із числа молодих парафіян. За основу групи було взято старших учнів дитячої недільної школи.

Молодіжні чаювання

«Щочетверга о 19:00 в Іонинському» — сьогодні чимало молодих людей у Києві знають про це і поспішають розділити радість зустрічі.

Що таке «молодіжка» в Іонинському? Можна відповісти по-різному. Хтось скаже серйозно: «Духовні бесіди для православної молоді». Хтось усміхнеться: «Найкраща православна тусовка Києва».

Ми ж відповімо, що це досвід позабогослужбового спілкування в православ’ї.

Коли ці зустрічі починалися, нам цілком вистачало місця в затишній монастирській чайній. Але значна кількість охочих і осінні холоди згодом перемістили нас у притвор монастирського храму. У цьому теж був Промисл Божий. Адже саме тоді багато хто вперше переступив церковний поріг. Сьогодні за сприятливої погоди ми збираємося біля чайної під вежею з годинником. У холоди ж розташовуємося в центральному приділі монастирського храму.

Для декого ці бесіди на «молодіжці» можуть стати першою благою звісткою про Бога. У невимушеному спілкуванні з однолітками і пастирями відкриваються євангельські істини, руйнуються самовигадані єресі та омани. Як показує практика, саме жива бесіда народжує тверді переконання. «Православний катехізис» і «Закон Божий» потрібно читати вдома, а сумнівів позбуватися у спілкуванні.

Для когось на «молодіжці» відбувається знайомство з православ’ям. Людина вчиться бачити в Церкві не тільки свічники та сердитих «бабусь у хусточках». Відбувається зустріч із вірою Євангелія та святих отців. Вірою практичною, яка освячує кожен крок. Вірою, крізь яку знаходиш відповіді на нелегкі життєві питання.

Є й ще одна причина. Не секрет, що багато молодих людей щиро прагнуть познайомитися, хочуть в процесі спілкування краще пізнати одне одного. І якщо хтось зустріне на «молодіжці» свою майбутню «половинку», то можна лише щиро порадіти: ще однією православною сім’єю стане більше. А де ж іще православним юнакам та дівчатам знайомитися? На «молодіжці» можна зустріти своє особисте маленьке щастя, і це теж буде проявом любові Божої.

До участі в бесідах допускаються всі охочі віком від 15 до 35 років. Звідки такий «віковий ценз»? Ми можемо торкатися в розмові таких життєвих питань, про які просто не корисно знати молодшим. А присутність старшого покоління викличе почуття незручності в молоді. Ніби й тут «батьки за спиною стоять». Та й для старших наші проблеми можуть виявитися просто нецікавими. Напевно, двогодинна розмова про православне ставлення до репу викличе в будь-якої бабусі лише подив.

Звичайно, з кожного правила бувають винятки. Це питання цілком можна вирішити. Потрібно лише попросити благословення приходити на «молодіжки» в намісника монастиря архієпископа Іони. Але може й не благословити. Не слід, утім, забувати й про те, що бесіди відбуваються на території монастиря. Гостинністю монастирської братії зловживати не варто.

Сценарій наших зустрічей досить простий. Після молитви та благословення трапези ведучий (священнослужитель) виносить на обговорення будь-яку тему. До розмови запрошуються всі охочі. Ставлять запитання, вступають у дискусію. Ініціатива вітається. За ведучим зберігається право закрити тему, якщо вона має приватний, особистий характер. Або виходить за рамки бесід. Хоча табу в спілкуванні немає, і достатньо лише триматися в рамках пристойності. Бесіди мають живий, неформальний характер, а почуття гумору вітається.

І, звісно ж, усе супроводжується чаюванням і частуванням. Чай і печиво — приношення самих учасників. Тому «внесок у спільний казан» заохочується.

Як правило, під час другої частини бесіди ведучий відповідає на запитання. До речі, не забудьте про блокнот і ручку. Запитання ведучому можна ставити і усно, і у вигляді записок.

Десь між 21:00 і 21:30 бесіда завершується. Далі подячна молитва та оголошення про потреби й заходи, запрошення на молодіжні благодійні акції, захопливі заходи, в паломницькі поїздки тощо.

Народ у нас найрізноманітніший. Є свої «пацифісти» і «екстремісти», «радикали» і «ліберали». І це здорово! Під покровом преподобного Іони ми стаємо єдині у Христі Ісусі.

Скаутинг

«Православні скаути України» — це спільнота, де ти можеш стати собою.

Наша місія — виховання в православній вірі, насамперед власним прикладом, відповідальних людей, які думають і здатні ухвалювати рішення. Наш головний закон і принцип — скаут вірний Богу і Батьківщині.

В основі нашого руху лежать такі цінності:

Чесність. Скаут завжди дотримується своєї обіцянки і говорить правду.
Відповідальність. Скаут завжди бере відповідальність за свої дії та вчинки.
Братство. Скаут — брат/сестра іншому скауту і друг кожному.
Служіння ближньому. Скаут завжди готовий прийти на допомогу, не чекаючи винагороди.
Саморозвиток. Скаут прагне постійного самовдосконалення та розвитку своїх навичок.

«Православні скаути України» — це місце, де вас приймуть незалежно від мови, релігії, раси, національності чи соціального статусу. Бо скаутинг — це насамперед про любов до Бога. А там, де в основі любов, починається шлях до спасіння.

Ми навчаємо різних дисциплін: медицина, вузли, виживання, вогнища, орієнтування, травознавство, кулінарія, акторська майстерність і багато іншого. Наші священики проводять для дітей години православ’я, і це є частиною нашої духовної місії. Це завжди формат живого діалогу, де порушуються важливі і навіть контроверсійні питання.

Ми ходимо в походи, випробовуємо себе на стійкість, організовуємо табори та беремо участь у благодійних заходах. Ми ведемо активну соціальну та громадську діяльність і допомагаємо дітям знайти себе, набути навичок, які будуть для них корисними в подальшому житті. Скаутинг — це про спосіб мислення, про любов, відповідальність і жагу до життя.

Наше завдання — залишити світ трошки кращим, ніж ми його отримали, коли в нього прийшли.

Туристичний підлітковий клуб

Туристичний клуб для дітей від 12 до 16 років об’єднує юних любителів природи, активного відпочинку та спілкування з цікавими однолітками.

У рамках клубу проводяться заняття, де діти опановують різноманітні туристичні навички. Ці заняття допомагають підготуватися до справжніх походів, які призначені для тих, хто готовий до фізичних навантажень, опанував необхідні вміння та навчився працювати в команді.

Туристичні походи — це одночасно активний відпочинок, шанс побачити красу природи та знайти чудових друзів.

Духовно-просвітницька робота з нечуючими людьми

Люди з вадами слуху, так само як і ті, хто чує, прагнуть до пізнання Божественних істин. Для допомоги їм у цьому проводиться духовно-просвітницька робота при Свято-Троїцькому Іонинському монастирі.

Щонеділі о 9:00 Божественна літургія перекладається мовою жестів, а потім проводяться бесіди зі священиком за допомогою сурдоперекладача.

Нечуючі люди до виникнення православної громади глухих відвідували церкву й брали участь у Таїнствах. Це, звісно, подвиг, тому що вони були присутні на богослужіннях, нічого не чуючи. Вони самі читали літературу про православне вчення, про богослужіння і в такий спосіб намагалися компенсувати неможливість чути піснеспіви, молитви та проповіді священнослужителів.

Саме такі люди щиро бажали і молилися про створення православної громади глухих, щоб був сурдопереклад богослужінь.

У 2004 році нечуючі кияни звернулися до Київської організації УТОГ з проханням допомогти в організації сурдоперекладу православних богослужінь і духовної опіки глухих. Перекладач Іванюшева Наталія відгукнулася на прохання. Але виникла низка запитань. У якому храмі? Як на це відреагують чуючі парафіяни? Які підібрати жести для церковних слів?

Парафіянин Іонинського монастиря Євген Матвєєв допоміг вирішити ці питання. Попросив у настоятеля, нині архієпископа Іони (Черепанова), благословення створити громаду глухих при монастирі. Настоятель благословив і доручив ігумену Іоасафу (Перетятьку) духовну опіку громади глухих.

Євген Матвєєв зв’язався з православними громадами в інших країнах, порадився з ними щодо тонкощів роботи. Організував проведення в Києві конференції «Православна місія для глухих», де почесними гостями стали керівник Православного центру глухих «Слово» Денис Заварицький та львівські православні сурдоперекладачі.

24 жовтня 2004 року було проведено конференцію «Православна місія для глухих» і відслужено перший молебень із сурдоперекладом у Свято-Троїцькому Іонинському монастирі. Гості конференції поділилися досвідом роботи з глухими, подарували київській громаді глухих посібники із сурдоперекладу Літургії та всенічного бдіння, відеословник православного сурдоперекладача.

Так було створено православну громаду глухих у Києві. Відтоді щонеділі о 12:00 ігумен Іоасаф служив молебні для глухих парафіян і вів недільну школу, де глухі та слабочуючі люди навчалися Закону Божому, а також отримували відповіді на свої запитання.

У лютому 2005 року в монастирі почали перекладати Літургію жестовою мовою. За глухими парафіянами настоятель закріпив окреме місце в храмі біля хору, де вони стоять під час Літургії, і їм усе добре видно.

До Сповіді глухі люди готуються заздалегідь: пишуть на папері, в чому хочуть покаятися, і дають ці записи священику під час Таїнства.

Для Хрещення, Вінчання, Соборування, панахиди та відспівування монастир також може допомогти в організації сурдоперекладу.

Особливості сурдоперекладу богослужінь

Під час сурдоперекладу церковних слів виникає чимало труднощів, тому що потрібно добре знати значення церковнослов’янських слів, розуміти їхній алегоричний зміст. Проблемою є і маленький запас жестів на церковну тематику.

Сурдоперекладачі київської громади глухих збирали досвід перекладу богослужінь у громадах багатьох країн. У кожній громаді є свої унікальні жести. Немає жодного однакового перекладу.

Київським глухим перекладачі показували варіанти перекладу церковних слів у різних містах і пояснювали сенс кожного слова. Глухі самі вибирали відповідні жести. Іноді їм не подобався жоден варіант, тоді створювали свій жест. Наприклад, був створений жест для слова «Трійця». Таким чином сформувався певний набір жестів для церковних слів, які використовуються під час перекладу богослужінь у київській громаді.

Створення посібника «Словник жестової мови: церковна лексика»

Унікальний накопичений досвід сурдоперекладу богослужінь потрібно було узагальнити в одному посібнику. Задля цього розпочали створення відеословника — щоб допомогти сурдоперекладачам і нечуючим створити православну громаду глухих і щоб вони самі могли вибрати той варіант жесту, який більше підходить.

Словник був створений на телекомпанії «Глас». У ньому представлені жести українською та російською мовами, є приклади сурдоперекладу молитов «Отче наш» і «Достойно єсть», а також сурдопереклад основних частин Літургії. Окремо розміщено тлумачення церковних слів. Словник був випущений на VHS, DVD, CD-носіях.

Молодіжний волонтерський рух

У вересні 2005 року молоді парафіяни монастиря об’єдналися для надання допомоги онкохворим дітям і дітям-сиротам. Так з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира було створено Братство преподобного Іони Київського на чолі з намісником обителі архієпископом Іоною.

Спочатку волонтери організовували та забезпечували благодійу допомогу онкохворим дітям з Національного інституту раку і кільком дитячим будинкам у Київській області, а також випускали православну молодіжну газету «Пряма мова».

Щосуботи в лікарняному храмі святих Косми і Даміана Римських служили молебень на початок доброї справи, після якого волонтери проводили у відділенні заняття недільної школи. Дітки оформляли молитвослови, вчили молитви, їм розповідали про віру, церковне життя, відповідали на їхні запитання.

Поліпшенню настрою і творчій реалізації сприяло також створення власноруч різноманітних виробів. У пансіонаті Інституту раку з дітками грали в рухливі ігри, які давали змогу почуватися вільніше й радісніше серед сірих стін лікарні.

Крім цього, протягом багатьох років братство надавало київським онкоцентрам донорів крові. Була розроблена і підтримується база, яка зараз складається зі 150 молодих парафіян Іонинської обителі.

Що стосується волонтерської діяльності в дитячих будинках, члени братства розробили програму проведення занять та ігор, спрямованих на підвищення рівня адаптації дітей до різних життєвих умов.

Волонтери намагаються знайти індивідуальний підхід до кожної дитини. Наприклад, з малюками вони систематично займаються арт-терапією, грають у розвивальні та рухливі ігри. З дітьми підліткового віку — ігри та індивідуальні заняття з малювання, вишивання, плетіння бісером, програмування. З найстаршими дітьми — заняття, які будуються на вже сформованому колі уподобань.

Інакше кажучи, волонтери, поступово дізнаючись про інтереси та здібності кожної дитини, намагаються за можливості передати їй необхідні для подальшого життя в суспільстві навички та професійні вміння.

Дізнатися про актуальні напрямки волонтерства та про новини православного молодіжного служіння можна на сайті: https://www.molodost.in.ua/

Бібліотека

При монастирі діє бібліотека духовної літератури. Вхід до бібліотеки — під дзвіницею.

Часи роботи:

Середа 9:30-13:00
Субота 10:00-16:00
Неділя 11:00-16:00

Контактний телефон: +38 099 919 33 06.

«Іонинський листок», журнал «Отрок UA», журнал «Фамилия», видавництво

Людям, які приходили за благословінням, преподобний Іона роздавав листочки, де містилися важливі для них повчання, які часто прозорливо пророкували події, що чекали на них у майбутньому.

Відроджений монастир вирішив продовжити цю богоугодну справу. Спочатку братія випускала окремі листки, де парафіянам роз’яснювали ази православної віри і правила поведінки в храмі. Обов’язково готували листки до свят Різдва Христового, Великодня, Трійці, які роздавали кожному, хто приходив на святкову службу. У ті часи вихід листка не був регулярним.

1998 року парафіянин монастиря, головний консультант однієї з міських друкарень Володимир Комиш запропонував братії забезпечити випуск регулярного друкованого видання, в якому б висвітлювалося життя монастиря. Незабаром газета, яка отримала назву «Іонинський листок», стала чи не єдиним в Україні богословським виданням, яке в доступній і стислій формі знайомило читача зі скарбницею православної думки. Популярність його так швидко зростала, що монастир змушений був оголосити внутрішню передплату.

Діяльність зі створення «Листка» лягла в основу створення видавничого відділу монастиря.

Сьогодні крім основної своєї місії — випуску «Іонинського листка» — видавництво випускає молодіжний журнал «Отрок UA», православний журнал для всієї сім’ї «Фамилия». Періодично готує до випуску книги і брошури.