День Святої Трійці

У нашій обителі П’ятдесятниця відзначається особливо, оскільки центральний престол монастирського храму освячений на честь Пресвятої Трійці. Чимало православних людей прибувають сюди для святкування і радості з нагоди дня народження нашої Церкви.

Цього дня згадується і прославляється зішестя на апостолів Святого Духа у вигляді вогняних язиків. Назву свою свято отримало тому, що ця подія відбулася в старозавітну П’ятдесятницю, яка відзначалася після юдейської Пасхи у 50-й день.

Також цей день називається святом Трійці.

П’ятдесятниця в юдеїв була одним із трьох великих свят. Цього дня згадували дарування Синайського закону, отриманого євреями через 50 днів після їхнього виходу з Єгипту. Свято було урочистим і радісним, багато людей приходили до Єрусалима, щоб принести на знак подяки Богові встановлену законом жертву. Це вважали для себе обов’язковим і юдеї, які жили в інших країнах.

Протягом десяти днів після Вознесіння Христа апостоли перебували в постійній молитві в Сіонській світлиці. Через 50 днів після Христового Воскресіння о третій годині (за нашою — о дев’ятій годині ранку) раптом почувся шум із небес, що наповнив увесь дім, його було чути далеко за межами. У повітрі з’явилися вогняні язики, які на мить опустилися на голови апостолів. Разом із цими зовнішніми явищами послідувало внутрішнє, що відбулося в душах апостолів — сповнилися всі Духа Святого.

Тільки-но Божественний вогонь запалав у душах апостолів, вони піднесли до неба слово хвали й подяки Богові, великому у Своїх благодіяннях до роду людського. І кожен з апостолів почав говорити досі йому невідомою мовою тієї країни, де він ніколи не був. Це знання для апостолів було даром Духа Святого, необхідним для поширення євангельської істини в усьому світі.

Тим часом шум із неба привернув до Сіонської світлиці натовп юдеїв. Вони були вражені несподіваним для них явищем: учні Христові, галілеяни за походженням, люди неосвічені, раптом заговорили іноземними мовами. Присутні різнилися за походженням, однак кожен чув якогось одного проповідника, що прославляв Бога мовою його країни.

Здивування багатьох перейшло в жах, але знайшлися й нечестиві, які, насміхаючись, говорили, що апостоли напилися солодкого вина (Діян. 2, 13). Тоді апостол Петро виголосив  першу проповідь, вказав на здійснення стародавніх пророцтв у славній події, яка сталася цього дня, і на завершення тієї великої справи спасіння людей, яку звершив на землі розп’ятий і воскреслий Господь Ісус Христос.

Проста і коротка була перша християнська проповідь, але оскільки вустами апостола Петра віщав Дух Святий, слова його проникли в серця всіх, хто їх чув, і перемогли недовіру й упередженість. Вислухавши його, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: що нам робити, мужі браття? Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа, бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш. І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: спасайтесь від роду цього розбещеного. Отож ті, які охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ (Діян. 2, 37-41).

Так повним торжеством Святого Духа ознаменувалася ця подія.

Триразово Ісус Христос дарував учням Духа Святого: перед Своїми стражданнями — неявно (Мф. 10, 20), після Воскресіння через подих — виразніше (Ін. 20, 22), а нині послав Його видимо.

Власне кажучи, зішестя Святого Духа на апостолів є проявом сили Його, відкриття Його особливої присутності. Святий Дух діяв і раніше в роді людському: Він був у патріархах, пророках, у всякій душі чистій; без Нього ніколи не відбувалося жодної істинно доброї справи. Але явлення сили Його в апостолах стало найважливішим для всього роду людського.

Прийшов Дух Святий, щоб завершити розпочате Спасителем: зробити апостолів здатними до проповідування Євангелія всьому світові, передати роду людському ті Божественні дари, що їх придбав Своїми стражданнями Син Божий.

Свято Трійці встановлено апостолами. Після зішестя Святого Духа вони почали щорічно святкувати цей день та заповідали згадувати цю подію всім християнам (1 Кор. 16, 8; Діян. 20, 16). Церква підносить загальне славослів’я Пресвятій Трійці та нагадує нам, щоб і ми оспівували Безначального Отця, і Собезначального Сина, і Пресвятого Духа — Трійцю Єдиносущну і Нероздільну.

У IV столітті святитель Василій Великий склав колінопреклонені молитви, які читають донині на святковій вечірні. Щоб зберегти вірян у побожному стані і зробити їх здатними, за прикладом апостолів, до звершення колінопреклонінь і молитов на честь Святого Духа, до гідного прийняття безцінних дарів благодаті Божої, вечірню покладено звершувати слідом за Літургією.

День П’ятдесятниці з давніх-давен вважався днем народження Церкви Христа Спасителя, утвореної не зібранням людських тлумачень і міркувань, але Божественною благодаттю.

На Трійцю прийнято прикрашати храми й будинки гілками дерев, травою та квітами. Так святкувала П’ятдесятницю Церква Старозавітна; так, імовірно, була прикрашена і Сіонська світлиця в той благословенний день. Цей звичай міг бути зумовлений і явленням Бога у вигляді трьох мандрівників праотцеві Аврааму біля дуба Мамврійського, де стояла куща (намет) патріарха.