Як можна захотіти відвернутися від Бога, Який пропонує лише допомогу та зцілення? Історія гадаринських біснуватих з євангельського читання у 5-ю неділю після П’ятдесятниці. Архієпископ Обухівський Іона (Черепанов).
Не знаю жодного випадку, щоб демони якимось чином впливали на таких людей
Сьогодні ми почули дуже яскраву євангельську розповідь, яка подається з деякими розбіжностями у трьох із чотирьох євангелістів. Очевидно, ця подія — вигнання бісів у землі Гадаринській — на всіх справила велике враження.
Перш за все, це історія про те, що біси без Божої волі не мають влади над людиною. Бо коли Христос наказав їм вийти, вони просили дозволу увійти хоча б у стадо свиней. І Христос дозволив.
Я вже тридцять років служу біля престолу, за цей час зустрічався з багатьма людьми, які описували ті чи інші надприродні події, зокрема пов’язані з впливом демонічних сил. І жодного разу не було випадку, щоб ці сили впливали на людину, яка ходить до церкви, регулярно сповідається, причащається, намагається молитися й жити за Євангелієм.
Не кажу: «Живе за Євангелієм», — бо кожен із нас розуміє, як далеко йому до ідеалу християнина. Та все ж таки, щодо тих, хто прагне бути з Богом, — не знаю жодного випадку, щоб демони якимось чином впливали на таких людей.
У 90-му псалмі, який читається в разі небезпеки, сказано: «Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться» (Пс. 90, 1). Господь захистить цю людину Своєю силою, усіма Небесними силами, Своєю благодаттю й не дозволить демонам заподіяти шкоду.
…Щоб продовжувати жити так, як звикли
У цьому контексті окремо хочеться згадати про мешканців Гадаринського краю. На жаль, їхня поведінка відображає всю історію взаємин людини з Богом від найдавніших часів і до наших днів.
Що зробили люди, коли побачили зціленого одноплемінника? Усі чудово знали, що він поводився абсолютно дико, завдавав безліч неприємностей, його боялися, а тут раптом він постав перед ними повністю зціленим. Що на це сказали вони Христу? Думки всіх були не про цього врятованого, не про те, що вони самі позбавлені небезпеки. Люди думали насамперед про свиней. Це був їхній бізнес, вони вигодовували свиней для римських окупаційних військ, бо, як відомо, євреям заборонено їсти свинину.
Тобто мешканці побачили лише свою економічну втрату й думали лише про неї. Дуже ввічливо, без жодного злого слова, вони попросили Христа відійти від їхніх меж.
На жаль, у більшості випадків так і досі відбувається. Христос стоїть і стукає у серце кожного, як Він Сам говорив: «Ось, стою біля дверей і стукаю: якщо хтось почує Мій голос і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним, а він зі Мною» (Об’явл. 3, 20). Усі люди так чи інакше у своєму житті стикаються з Євангелієм, із Христом, із віруючими, з Церквою, але, тим не менш, обирають своїх «свиней» і, у кращому випадку, ввічливо просять Христа не заходити до них у серце, щоб продовжувати жити так, як звикли.
Завдяки їм увесь світ почув про Христа
Зціленому чоловікові Христос наказав іти до свого міста й розповісти, що зробив йому Бог. Той повернувся й, очевидно, проповідував Євангеліє.
І ми незабаром святкуватимемо пам’ять найяскравіших проповідників — дванадцятьох апостолів, учнів Христових. Здебільшого вони були простими, неписьменними, але, за словом Христа, пішли й проповідували спочатку серед юдейського народу, а потім усьому світові. І весь світ почув про Христа, і безліч людей навернулася до Бога.
Дай Боже, щоб за їхніми молитвами більшість людей все-таки не жили за прикладом нещасних гадаринських мешканців, щоб навчилися бачити й чути Христа всі ті, хто поки що про Нього не знає, хто не хоче відкривати Йому двері свого серця. Щоб Він увійшов у серце кожної людини й влаштував там вечерю. Амінь».
