Зцілення 10 прокажених. Сенс і уроки цього Євангельського уривка.
Ми збираємося щонеділі на богослужіння, яке називається Євхаристія. У перекладі з грецької Євхаристія означає «подяка», і навколо подяки нашому Господу й вибудовується все наше життя.
Ми пам’ятаємо слова апостола Павла: «Завжди радійте. Безперестанку моліться. За все дякуйте» (1 Сол. 5, 16-18). Дякуйте не тільки за радощі, допомогу, а й за випробування, які Господь попускає — скорботи, проблеми, складнощі, страждання. Тому що це певний іспит, наскільки ми любимо Господа і ввіряємо себе і все своє життя в Його руки. Як в єктенії, яку неодноразово чуємо за богослужінням: «Усе життя наше Христу Богу віддамо». Дійсно, все наше життя ми віддаємо Господу, з вдячністю приймаючи з Його рук життєвий шлях, який Він нам накреслив.
Нинішнє Євангеліє дуже яскраво говорить про це.
Господь зцілив десятьох прокажених. Проказа в той час була хворобою жахливою, невиліковною. Людина, по-перше, страждала фізично, по-друге, страждала морально, тому що їй заборонялося спілкуватися з іншими. Прокажені жили поза містами й могли взаємодіяти тільки із собі подібними.
І ось такі люди отримують зцілення. Десятеро осіб.
Господь сказав їм: «Ідіть, покажіться священикам» (Лк. 17, 14), бо саме священики тоді підтверджували істинність дива, свідчили, що люди, які зовсім нещодавно ще ходили в страшних струпах, повністю очистилися, й допускали їх до спілкування з іншими.
Прокажені слухняно пішли виконувати веління Христа, але один повернувся, щоб подякувати. Тільки один із десятьох.
Здавалося б, формально дев’ятеро, які на той час уже перебували на шляху до Єрусалима, повністю праві, адже Христос Сам відправив їх до священиків, і вони йшли дякувати Богові в Єрусалимському храмі. Іноплемінник же, якому не потрібно було за законом нікому показуватися, бо він не був юдеєм, повернувся прославити Бога.
***
Так часто буває і в нашому житті. Отримавши благодіяння від Господа, ми, начебто, робимо якісь формальні речі, те, що потрібно обов’язково — дякуємо тим, хто нам допоміг, радіємо, проте забуваємо подякувати нашому Творцеві. Забуваємо сказати Йому: «Слава Тобі, Господи. Пробави (продовж далі) Свою милість наді мною». Хоча вдячність, як я вже сказав, є сенсом усього нашого життя.
Будемо ж, дорогі мої, не вишукувати формальних причин і дякуватимемо Йому завжди — і за радість, і за зцілення, і за розраду, і за випробування, яке наближає нас до Бога, очищує нашу душу, допомагає нам стати справжніми людьми.
Дай, Боже, нам для цього сил. Амінь.
***
Дивіться також відео цієї проповіді:
***
Інші проповіді намісника та братії Іонинського монастиря завжди доступні за посиланням у спеціальному розділі нашого сайту.
Також дивіться їх одразу на каналі Іонинського монастиря на YouTube (переходьте за посиланням і обов’язково підписуйтеся).
