Архієпископ Іона — про те, як було за часів святих отців Першого Вселенського Собору і чому зараз, на жаль, не так.
Зовсім нещодавно ми разом із Церквою раділи Воскреслому Христу. Разом з апостолами проводжали Його під час свята Вознесіння, чекаючи, що Він так само, як вознісся на небо, повернеться на землю «судити живим і мертвим». І сьогодні, в неділю перед Трійцею, ми всі разом вшановуємо пам’ять отців Першого Вселенського Собору.
Ми знаємо, що соборне управління Церквою Христовою існувало від початку. Коли апостоли вирішили обрати ще одного з них на місце відпалого Іуди, на Першому Апостольському Соборі був обраний інший учень Христа для поповнення числа дванадцяти. І надалі, коли виникали складнощі, вони разом вирішували подібні питання.
Але Церква розширювалася. Незважаючи на гоніння та утиски, вона поширилася по всьому світу, і вже не було можливості збиратися в одному місці. У кожній із Помісних Церков у разі необхідності єпископи та священики локально зустрічалися й обговорювали все, що було необхідно на той момент.
Однак у IV столітті імператор Костянтин Великий спочатку зробив християнство легальною релігією, а згодом оголосив державною на теренах всієї Візантійської імперії. Він узяв на себе функції охоронця Христової віри, і коли в Церкві поширилося лжевчення священика Арія, Костянтин вирішив втрутитися.
Арій вважав, що Христос є нехай і найдосконалішим, але творінням Божим. Він не визнавав Христа рівночесним Отцю, єдиносущним Отцю, але називав Його подобосущним. Свою єресь він викладав, звісно, не як стисле формулювання, ґрунтувався в тому числі на Святому Письмі. (Ми знаємо, що диявол, коли йому потрібно, легко цитує Святе Письмо — згадати хоча б спокушання Христа в пустелі.) Єресь швидко поширювалася, і в Арія з’явилося дуже багато послідовників, серед яких навіть єпископи та правителі великих християнських областей.
У цій ситуації імператор Костянтин, який, будучи людиною військовою, дивився на Церкву не тільки як на небесну, але й на земну організацію, і хотів, щоб у Церкві не було розбрату, зібрав усіх єпископів з усієї «Вселенної». Треба сказати, що Вселенною (Всесвітом) тоді називалося не те, що ми маємо на увазі під цим словом зараз — зірки, галактики, чорні діри. Так тоді йменували сферу впливу візантійського імператора. І Костянтин з усієї своєї імперії спеціально посланими військовими колісницями зібрав архієреїв на Собор у містечку Нікея.
На цьому Соборі єресь Арія була засуджена, Христос визнаний єдиносущним Отцю, і укладено перший, так званий Нікейський «Символ віри», на підставі якого згодом виник той, який ми знаємо зараз. Перший «Символ віри» був дещо коротшим і закінчувався словами «І в Духа Святого». Тоді ж вирішено святкувати християнську Пасху обов’язково після юдейської і в один день по всіх Помісних Церквах. На той час іще не існувало точного обчислення Пасхи, і багато Церков святкували так, як їм було зручно.
Хоча єресь Арія й визнали хибною, вона хвилювала імперію ще досить довго. Описуючи стан народу в той час, сучасники відзначали: «Ти приходиш на базар, питаєш, скільки коштує риба, а продавець починає говорити з тобою про походження Святого Духа. Ти питаєш, скільки коштує гончарний виріб, а продавець починає з тобою розмовляти про єдиносущність Сина Отцю». Тобто люди дуже жваво цікавилися й були досить глибоко занурені в основи своєї віри.
На жаль, зараз далеко не так.
Я вже колись говорив, що якщо взяти кожного з нас окремо та як слід розпитати, у що він вірить, всі давні єресі воскреснуть. Думаю, набереться чимало пунктів, за якими людину потрібно буде відлучити від Церкви, бо вона вірує не так, як вчать святі отці та наша Свята Православна Церква. Саме так, на жаль. Дуже мало людей насправді прагнуть дізнатися про свою віру. Багато хто навіть не прочитав підручник «Закону Божого», де стисло, але дуже ємко викладаються основи нашого віровчення.
Дорогі мої, в цей день я знову й знову прошу вас знати свою віру, вивчати свою віру. Запишіться в бібліотеку, яка щонеділі працює в нашому монастирі. Там величезна кількість книг, і бібліотекарі підкажуть, що можна прочитати.
Запитайте своїх духівників, що читати, щоб краще знати свою віру й вірити істинно та правильно. Допоможи нам усім Господь розумно, свідомо вірити в Господа нашого Ісуса Христа, єдиносущного Богу Отцю, саме так, як встановили отці Першого Вселенського Собору.
