Євангельське читання 11-ої неділі після П’ятдесятниці — притча про боржника, якому пробачили його величезний борг, але сам він в аналогічній ситуації простити не зміг. Архієпископ Обухівський Іона — про те, наскільки стратегічно важливо пробачати.
***
Якби ми, християни, завжди мали в серці цю євангельську притчу й молитву «Отче наш» зі словами «І прости нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», наскільки іншим було б наше життя.
Якби ми думали тільки про здобуття Царства Небесного, про примирення з Небесним Отцем, про покаяння, не було б у нашому житті навіть тіні ворожнечі чи образи на ближніх. Адже Господь багато разів дуже яскраво та ясно говорить нам про одне й те саме, пов’язуючи прощення наших гріхів із тим, як ми прощаємо людей, які чимось образили нас.
Нинішня притча особлива. У ній Господь у прагненні достукатися до наших сердець доводить ситуацію буквально до гротеску. Тому що слово «тьма» в перекладі з церковнослов’янської означає десять тисяч, і «тьма талантів» в еквіваленті — це декілька тонн срібла. Натомість сто динаріїв — десятки грамів. Непорівнянні величини, астрономічно віддалені одна від одної.
Дивує, наскільки безвідповідально та самовпевнено поводився раб, який примудрився заборгувати своєму панові таку суму. З іншого боку, дивує й те, яким довготерпеливим є господар, раз позичав знов і знов великі кошти. Однак настав час розплати, і нещасний іде до свого господаря, розуміючи, що на нього чекає невесела доля — перебування у в’язниці, допоки не віддасть усього боргу.
Він у відчаї благає й умовляє господаря, який був до нього настільки милосердний, і той знову вчиняє так, як властиво його милосердю, як властиво Самому Господу: пробачає весь величезний борг.
Радісний безтолковий раб виходить на вулицю, зустрічає свого товариша, який завинив йому якусь дрібницю, і на радощах, як сказано в Євангелії, «єм його давляше» — тобто буквально почав душити, вимагаючи повернути все.
Абсолютний парадокс, очевидна дурість, неадекватна поведінка. Та чи не так поводимось і ми? Адже Господь знову й знову продовжує над нами Свою милість, дає нам час на покаяння, можливість змінитися — через людей, через книги, через Євангеліє звертаючись до нас і підказуючи, як нам жити. Ми все це беремо, але нічого Йому не повертаємо.
Навпаки, за першої ж нагоди ображаємося на когось, накопичуємо злобу в собі. Навіть якщо на словах пробачаємо, все одно всередині залишається неприязнь, напруження до тієї чи іншої людини, яка згрішила перед нами. Як то кажуть, «ложечки знайшлися, але осад лишився». Тобто ми нічим не відрізняємося від цього нерозумного євангельського персонажа.
Будь-яка людина при здоровому глузді й тверезому розумі прекрасно усвідомлює, що вона із себе представляє, і наскільки милостивим є Господь, Який дає можливість кожному змінитися, покаятися і чекає в Царстві Небесному, готовий пробачити всі наші гріхи. І однак, прекрасно усвідомлюючи, наскільки далеко ми від досконалості, скільки згрішили перед Господом, порушили Його заповідей, чинили не по правді Божій, а по своїй гріховній природі, ми не можемо пробачити якусь дрібницю іншій людині, яка начебто згрішила перед нами. Дивовижний парадокс.
Нинішнє Євангеліє дає нам своєрідний поштовх: «Друже, одумайся, як ти живеш? Як ти можеш, будучи християнином, постійно чуючи ці євангельські слова, продовжувати на когось гніватися, ображатися, не прощати? Адже тобі ясно сказано церковнослов’янськими золотими літерами, що як ти пробачиш свого ближнього, так і Господь пробачить тебе». Це слова не людські — це слова Бога, і Господь багато разів закликає нас до цього в Євангелії. А ми, будучи християнами тільки за назвою, на жаль, не чуємо цих слів. Очевидно, ми не хочемо, щоб Господь пробачив нам усі наші гріхи. Очевидно, ми хочемо судитися тим самим судом, яким судимо ближнього. Це сумно і прикро.
Дорогі мої! Бажаю нам усім хоч трохи змінитися після сьогоднішнього євангельського читання. Хоч маленький крок зробити на шляху до прощення ближнього. Якщо навіть немає настрою, якщо не хочемо, якщо дійсно ображені й засмучені, хоча б заради Христа, заради цих Його слів, які ми чули сьогодні, пробачимо нашим боржникам, і Господь на Страшному Суді пробачить нам наші гріхи. Амінь.
