1. Київська православна громада глухих існує 20 років.
І до виникнення православної громади глухих люди з вадами слуху відвідували церкву й брали участь у таїнствах. Це, звісно, подвиг, тому що вони були присутні на богослужіннях, нічого не чуючи. Вони самі читали літературу про православне вчення, про богослужіння і в такий спосіб намагалися компенсувати неможливість чути піснеспіви, молитви та проповіді священнослужителів.
2004 року нечуючі кияни звернулися з проханням до Київської організації УТОГ допомогти в організації сурдоперекладу православних богослужінь і духовної опіки глухих. Перекладач Іванюшева Наталія Василівна відгукнулася на прохання. Але виникла низка запитань. У якому храмі? Як на це відреагують чуючі парафіяни? Які підібрати жести для церковних слів?
Парафіянин Іонинського монастиря Євген Матвєєв допоміг вирішити ці питання. Попросив у настоятеля, нині архієпископа Іони (Черепанова), благословення створити громаду глухих при монастирі. Настоятель благословив і доручив ігумену Іоасафу (Перетятьку) зайнятися духовною опікою громади глухих.
Євген Матвєєв зв’язався з православними громадами в інших країнах, порадився з ними щодо тонкощів роботи. Організував проведення в Києві конференції «Православна місія для глухих», на якій почесними гостями стали керівник Православного центру глухих «Слово» Денис Олександрович Заварицький та львівські православні сурдоперекладачі.
2. Саме з проведення міжнародної конференції «Православна місія для глухих» 24 жовтня 2004 року починає відлік Київська православна громада глухих людей.
Того ж дня було відслужено перший молебень із сурдоперекладом у Свято-Троїцькому Іонинському монастирі. Гості конференції поділилися досвідом роботи з глухими, подарували київській громаді глухих посібники із сурдоперекладу Літургії та Всенічного бдіння, відеословник православного сурдоперекладача.
Відтоді щонеділі о 12.00 ігумен Іоасаф служив молебні для глухих парафіян і вів недільну школу, де глухі та слабочуючі навчалися Закону Божому, а також отримували відповіді на свої запитання.
3. Відтоді ось уже 20 років щонеділі о 9.00 в нашому монастирі Божественна літургія перекладається мовою жестів.
А якщо точніше, то перекладати Літургію жестовою мовою на постійній основі в монастирі почали в лютому 2005 року.
За глухими парафіянами настоятель закріпив окреме місце в храмі біля хору, де під час Літургії стоять слабочуючі, і їм усе дуже добре видно.
Під час сурдоперекладу церковних слів виникає чимало труднощів, тому що потрібно добре знати значення церковнослов’янських слів, розуміти їхній алегоричний зміст. Проблемою є і маленький запас жестів на церковну тематику.
Сурдоперекладачі київської громади глухих збирали досвід перекладу богослужінь у громадах багатьох країн. У кожній громаді є свої унікальні жести. Немає жодного однакового перекладу.
Київським глухим перекладачі показували варіанти перекладу церковних слів у різних містах і пояснювали сенс кожного слова. Глухі самі вибирали відповідні жести. Іноді їм не подобався жоден варіант, тоді створювали свій жест. Наприклад, був створений жест на слово «Трійця». Таким чином сформувався певний набір жестів на церковні слова, які використовуються під час перекладу богослужінь у київській громаді.
4. До Сповіді глухі люди готуються заздалегідь: пишуть на папері, в чому хочуть покаятися, і дають ці записи священику під час таїнства.
5. Для Хрещення, Вінчання, Соборування, панахиди та відспівування монастир також може допомогти в організації сурдоперекладу.
Запрошуємо!
***
Сторінка Київської православної громади глухих людей в Facebook
Які ще цікаві місіонерські проекти діють при нашому монастирі: https://iona.kiev.ua/misionerski-proyekty/
А якк Київська православна громада глухих людей святкувала своє 20-річчя, читайте й дивіться фоторепортаж Віктора Кушніра.
«Учора наша громада відсвяткувала свої перші 20 років. На Літургію люди приїхали навіть з інших міст. Наприклад, духівник харківської громади глухих отець Сергій Веклич відвідав свято усією родиною. Наша перекладачка Ольга Кирьяновська приїхала з Черкаської області, аби розділити з нами радість зустрічі.
Літургію звершували іеромонах Симон, отець Сергій Веклич та отець Сергій (м. Київ).
На святі можна було побачити людей, які колись були волонтерами, допомагали громаді глухих, вивчали жестову мову, були активними парафіянами. Було неймовірно приємно всіх знову побачити, поспілкуватися! Вдячні всім, хто допоміг організувати це святкування».
