Архієпископ Обухівський Іона — про те, як у сучасному світі виконувати четверту заповідь. Слово на Євангельське читання в неділю 26-ту після П’ятдесятниці (+ВІДЕО).
Яке це було страшне видовище…
Цієї неділі ми чули євангельську розповідь про те, як Господь увійшов до однієї з синагог і зцілив там згорблену жінку. Справа в тому, що іудеї, шануючи свою головну святиню — Єрусалимський храм, не мали, проте, можливості щотижня бувати в ньому. Тому по суботах ті, хто жив далеко від Єрусалима, збиралися в спеціальних будівлях — синагогах, щоб читати священні книги, слухати тлумачення та повчання.
В одну з субот серед тих, хто прийшов до синагоги, була жінка, одержима духом немочі. Вісімнадцять років вона не могла розігнутися й ходила скорчившись. Можна уявити собі це страшне видовище, і як шкода її було всім, хто це бачив.
І Христос, побачивши її, змилосердився. Він покликав її та сказав: «Жінко! Ти визволена від твоєї недуги» (Лк. 13, 12), після чого поклав на неї руки, і вона відразу випросталася й почала славити Бога.
У той самий час начальник синагоги, який, очевидно, ставився, як і багато інших іудеїв, до Христа з підозрою, звернувся поміж іншим до народу: «Є шість днів, в які дозволено робити; в ті й приходьте зцілятися, а не в день суботній» (Лк. 13, 14). На таку абсолютно безглузду поведінку Господь відказав: «Лицеміре! чи не відв’язує кожний із вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати? А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?» (Лк. 13, 15-16).
Дійсно, суворо дотримуючись суботи, іудеї, звісно, не могли в цей день залишити домашню худобу без їжі, тим самим формально порушуючи заповідь про суботній день. Але в начальника синагоги дотримання букви закону дійшло до того, що він не побачив явного чуда, яке створив Господь, і впав в огидний примітивний формалізм. І, тим не менш, після слів Христа всі, хто противився Йому, соромилися, а народ радів усім славним справам Його (див. Лк. 13, 17).
Дуже повчальне читання. Христос багато разів зцілював у суботи, тим самим наголошуючи, що в цей день Господній потрібно робити добро, і нас закликаючи до цього.
Коли служимо ближньому, ми служимо Богу
Коли після П’ятдесятниці на Апостольському Соборі встановлювали правила для язичників, які увірували в Христа, там уже не було священного для іудеїв правила про дотримання суботи.
Про Себе Господь не раз говорив, що Він «є господин і суботи» (Мф. 12, 8; Лк. 6, 5). Субота, по-єврейськи «шабат», означає «спокій». Христос, істинний Бог, Який створив світ і дав заповіді, в тому числі про шанування сьомого дня, кожного з нас закликає: «Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» (Мф. 11, 28-29).
Господь Сам є і субота, і спокій, тобто заспокоєння. Тому ми святкуємо Його воскресіння з мертвих, яке відбулося в перший день тижня, кожного недільного дня. Для нас це пам’ять про воскресіння Того, Хто був господином і суботи.
Але, крім того, що збираємося в храмі, як ми можемо проводити решту часу цього Господнього дня? У ледарстві, розслабленні або, все ж таки, якось по-іншому?
Моя благочестива прабабця, людина святого життя, любила говорити: «Працювати не гріх, гріх — лінуватися». У недільний день дуже важливо не тільки молитися, але й трудитися заради наших ближніх, робити добрі справи. Можна й потрібно в цей день працювати по дому, допомагати своїм близьким у прибиранні, приготуванні їжі. Відвідувати немічних, спілкуватися з рідними, які протягом тижня позбавлені нашої уваги, й цим втішати їх. Тому що, коли служимо ближньому, ми служимо Самому Богу.
Не допускайте недбалості
Хочу сказати й ще про одне. Сьогодні під час читання Євангелія в храмі було десь на третину менше людей, ніж стоїть зараз. Тобто багато хто вважає для себе можливим приходити не до початку літургії, а як зручніше.
Я розумію тих, хто добирається громадським транспортом — він ходить не дуже регулярно, з перебоями, плюс повітряні тривоги. Але ті, хто приїжджають на своїх автомобілях, вважають для себе можливим запізнюватися на зустріч із Богом.
Записуючись на прийом до лікаря або до якогось чиновника, ми чомусь не спізнюємося, навіть приходимо заздалегідь. І художній фільм починаємо дивитися не з тридцятої хвилини, а спочатку. Чому тоді дозволяємо собі таку поведінку в спілкуванні з Богом? Про це теж потрібно задуматися й планувати свій день так, щоб прийти до храму вчасно.
Ми знаємо страшні слова Святого Письма: «Проклятий, хто справу Господню робить недбало» (Єр. 48, 10). Тому давайте не будемо проявляти недбалість, тим більше в день Господній, який весь і цілком повинен бути присвячений нашому Богу. Амінь.
***
Дивіться також відео цієї проповіді:
***
Інші проповіді намісника та братії Іонинського монастиря завжди доступні за посиланням у спеціальному розділі нашого сайту.
Також дивіться їх одразу на каналі Іонинського монастиря на YouTube (переходьте за посиланням і обов’язково підписуйтеся).
