Ми так багато молимося про припинення кровопролиття, про довгоочікуваний мир, але війна не закінчується. І коли здається, що віра слабшає, Господь знову й знову звертається до нас із закликом дерзати й не боятися.
Архієпископ Обухівський Іона та його слово на Євангельське читання в неділю 23-ю після П’ятдесятниці.
«Дерзай»
Євангельський уривок, який читається в храмах цієї неділі, як і багато інших, — про віру. Христос завжди творив чудеса по вірі тих, хто цього потребував. І сьогодні ми чули уривок одразу про два чуда, звершені Христом за зовсім невеликий проміжок часу: Він зцілив жінку, яка страждала на кровотечу багато років, і воскресив дочку начальника синагоги Іаїра (див. Лк. 8, 41-56).
У кровоточивої жінки була надміцна віра. Ми знаємо, що за старозавітними приписами на неї накладалися в цей період (а тоді не робили різниці між біологічною кровоточивістю та патологічною) дуже суворі обмеження. Так, їй категорично не можна було перебувати поміж людей. Однак вона мала таку рішучість, що наважилася піти в натовп, причому настільки тісний — як апостоли сказали Господу: «Народ звідусіль Тебе тіснить». І щойно вона торкнулася краю ризи Христової, як тут же зцілилася.
Цікаво вчинив Господь у цій ситуації. Він звернувся до людей зі словами: «Сила від Мене вийшла, бо хтось до Мене доторкнувся» (див. Лк. 8, 45), і коли всі почали Його переконувати, мовляв, подивись, скільки людей навколо, жінка, яка отримала зцілення й відчула це, сповнена вдячності оголосила про себе й розповіла, чим вона страждала і як зцілилася.
Таким чином Христос явив і чудо, і милість до цієї жінки. Тому що тоді населення було дуже невелике, і практично всі, як зараз у маленькому райцентрі, знали один одного — хто чим хворіє, від чого страждає. І коли кровоточива була змушена, за словом Христа, оголосити, що зцілилася, таким чином вона, як зараз кажуть, соціалізувалася, знову стала повноцінним членом суспільства.
Що сказав їй на це Христос? «Дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе» (Лк. 8, 48).
Які чудові слова! Адже, за правилами, вона не те що не повинна була торкатися — не мала права навіть підходити до Христа. Але за свою віру, за свою сміливість отримала повне зцілення. «І надалі дерзай», — сказав їй Господь.
«Не бійся!»
Потім Христос іде до Іаїра. Той, звичайно, дуже переживав і хвилювався, бо його дочка була тяжко хвора, проте Ісус промовив до нього: «Не бійся, тільки віруй» (Лк. 8, 50). Як раптом приходять і повідомляють, що дівчинка померла. «Не померла, але спить», — сказав на це Христос, а потім, незважаючи на глузування, вигнав усіх, залишив найвірніших апостолів і батьків дівчинки та «виголосив: дівчино! Встань» (Лк. 8, 54).
Цікаво, що Христос одразу наказав дати їй їсти. Преподобний Єфрем Сирин звертав на це нашу увагу — що прийом їжі є ознакою живої істоти. І щоб усіх переконати, що дочка Іаїра дійсно воскресла, Господь наказав дати їй їсти.
Це теж підтвердження віри. Тому що батько, коли кликав Христа, вірив, що Той врятує і зцілить його дитину. І навіть незважаючи на те, що дівчинка померла, за вірою батька Господь звершив це чудо.
І ми покликані до такої ж віри. Так само дерзати, як кровоточива. Так само вірити, як Іаїр. Тому що без віри ми ніколи не отримаємо того, що просимо.
Господь завжди чує людину, яка звертається до Нього. Можливо, Він виконує наші прохання не так, як нам хотілося б, але тільки тому, що Він зовсім по-іншому бачить усі наші ситуації та дає, як одна людина сказала, не прошене, а благопотрібне. Тому молитися треба обов’язково. Молитися з вірою і просити, а Господь за нашою вірою дасть усе необхідне для нашого вічного спасіння і для життя.
Будемо вірити. Молитися. Молитися невтомно за нашу зранену країну, яка зараз залита кров’ю, щоб Господь Своєю милістю зупинив кровопролиття і дарував нам мир. Амінь.
