Головні сенси й неочевидні уроки Євангельської історії зцілення гадаринського біснуватого. Слово намісника Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря архієпископа Обухівського Іони в неділю 22-гу після П’ятдесятниці (+ВІДЕО).
Для майбутньої користі, нам поки що невідомої
У чому сенс євангельської історії про зцілення гадаринського біснуватого?
Багато хто з вас бував на Святій Землі та приблизно може собі уявити, де саме розташована Гадаринська місцевість. Ви знаєте, що в Галілеї є так зване Галілейське море, або, як його ще називають, Галілейське, або ж Генісаретське, озеро. Досить велике водоймище, на одному березі якого знаходяться ті міста, де проповідував Христос, — Капернаум та інші, а на протилежному розташовані висоти під назвою Гадаринська земля. До цих місць і пристав човен із Христом та апостолами.
На березі вони зустрічають страшного біснуватого. В Євангелії йдеться про жахливі дії, які він чинив, лякаючи всіх навколо й не даючи спокою іншим людям. Але найгірше було самій цій нещасній людині. І Христос виганяє з неї злих духів. Причому їх було так багато і вони були настільки сильні, що вселилися в свиняче стадо, яке помчало до високого обриву й потонуло в морі.
Думаю, всі добре знають цю євангельську історію, але варто подумати, чого вона нас навчає.
По-перше, того, що демони — це реальні істоти. Вони мають свою волю, певну силу, і якщо дозволяє Господь, можуть завдавати серйозних неприємностей. По-друге, ця розповідь нагадує, що Бог сильніший за всіх. Що без волі Божої з людиною не може статися нічого поганого, і якщо трапляються негаразди, то це для майбутньої користі, нам поки що невідомої.
Якби ми тільки бажали боротися з гріхом
Ми також бачимо, що демони настільки сильні, що, аби їх нейтралізувати, довелося послати їх у ціле стадо свиней, і дві тисячі тварин загинули в морі, чимало засмутивши цим жителів Гадаринської землі. Адже, порушуючи старозавітні настанови, люди тут мали справу з «нечистими» тваринами й вирощували їх, щоб продавати язичникам. І навіть після явного чуда зцілення, бо біснуватий був їхнім земляком, побачивши, Хто звершив це чудо, вони все одно не захотіли прийняти Христа в себе, аби тільки не втратити можливості продовжувати далі обслуговувати язичників і жити так, як вони звикли.
Так і ми — Господа, Який завжди поруч, часто самі не впускаємо в своє серце.
У кожного з нас є гріхи, з якими ми зрослися. Вони, начебто, не є смертними і безпосередньо не відлучають нас від Бога, однак протягом тривалого часу залишаються з нами. Ми навіть не починаємо боротися з ними, не маємо бажання позбутися їх і впустити в себе Святого Духа, щоб жити вже повністю по-Божому. Ми знаємо, що в нас є одне, друге, третє, але, подібно до гадаринського народу, віддаляємося від Христа, не дозволяємо Йому увійти в нас, продовжуючи жити з нашими гріхами без будь-якого наміру боротися.
В одному з церковних текстів сказано, що «Господь і намір цілує». Тобто важливим є саме бажання боротьби з гріхом. Можливо, воно не буде успішним. Можливо, з якихось Своїх причин Господь не дозволить нам повністю позбутися гріха, але Він прийме наше прагнення до цього.
Однак ми, на жаль, як гадаринські жителі, часто не маємо такого бажання.
Свідчити про Христа як можемо
Є ще один цікавий момент, на який звертають увагу святі отці. Зазвичай Христос Сам кликав людей до Себе. Наприклад, Він покликав апостолів, багатому юнакові сказав: «Залиш усе та йди слідом за Мною» (див. Мф, 19, 16-22), хоча той відмовився і відійшов від Христа засмученим. Але коли зцілений біснуватий попросився іти з Ним, Господь відповів: «Ні. Вертайся до свого селища й розповідай про те, що зробив з тобою Бог». І біснуватий, який отримав повне зцілення, повернувся додому, щоб проповідувати Христа (див. Лк. 8, 38-39).
Таким чином, нинішній уривок з Євангелія говорить нам також про те, що ми всі покликані до місії. Зцілений біснуватий особливо нічому ще не був навчений. Він не знав подробиць, ким є Христос. Не мав, очевидно, і глибокого знання Святого Письма, проте свідчив лише про одне Боже чудо — що був одержимий легіоном демонів, а тепер вільний від них завдяки Христу — і це вже було справжньою місією. Очевидно, багато хто під впливом його слів змінив своє життя і увірував у Господа Ісуса Христа.
Так само і наше завдання — свідчити про Христа як можемо. Якщо хтось володіє даром слова, говори. Якщо хтось не особливо красномовний, приводь людей до Христа своїм прикладом. Живи по-Божому не тільки дві години в неділю в храмі, але й 24/7. Тобто повністю всі дні свого життя — і вдома, і на роботі, і в спілкуванні з рідними, і в спілкуванні з чужими людьми — будь скрізь християнином.
Це і стане найкращою проповіддю. Адже Христос сказав: «Так нехай світить ваше світло перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі справи і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16). Дійсно, просто жити по-Божому може бути краще навіть за найпереконливіші слова, якщо вони не мають підтвердження в нашому житті.
Будемо пам’ятати про це, дорогі мої. Будемо жити по-Божому, боротися з нашими гріхами та немощами, і всюди і завжди свідчити про Христа.
***
Дивіться також відео цієї проповіді:
***
Інші проповіді намісника та братії Іонинського монастиря завжди доступні за посиланням у спеціальному розділі нашого сайту.
Також дивіться їх одразу на каналі Іонинського монастиря на YouTube (переходьте за посиланням і обов’язково підписуйтеся).
