Архієпископ Обухівський Іона. Роздуми в перший день Петрового посту.
Преподобний Іона, коли будував наш монастир, освятив головний престол на честь Живоначальної Трійці, єдиного істинного Бога. Правий приділ він присвятив Пресвятій Владичиці, нашій Заступниці та Покровительці, а лівий вівтар освятив на честь Усіх святих, які од віку по всій землі Богу угодили — відомих і невідомих, всіх тих, кого прославив Сам Господь.
Чому Церква встановила святкувати пам’ять усіх святих першої ж неділі після П’ятдесятниці, дня зішестя Святого Духа? Для того, щоб наголосити, що спастися можна, тільки закликаючи Утішителя.
Ми чуємо в церковному піснеспіві: «Святим Духом всяка душа живиться» — будь-яка душа, що прагне до Господа й бажає догодити Богу. Апостол Павло в своєму посланні писав: «Подібні мені будьте, як я Христу» (1 Кор. 4, 16). Це дуже дерзновенний заклик. Але ми бачимо, що апостол Павло все своє життя спрямовував на те, щоб стати ближчим до Бога, уподібнитися Богові, й до цього ж закликає нас.
Чому така висока мета? Адже зрозуміло, що Богові ми ніколи повністю не уподібнимося, ніколи не досягнемо цієї безгрішної чистої висоти. І тим не менше завжди в своєму житті потрібно ставити максимальні цілі.
Якщо альпініст хоче досягти успіху, він орієнтується не на тих, хто піднявся на Говерлу, а на тих, хто підкорив усі «восьмитисячники». Можливо, на Еверест він і не зійде, але обов’язково подолає ту вершину, яка буде йому під силу. Головне — прагнути до максимуму, і тоді ми досягнемо тієї віри, якою наділить нас Господь.
Ми знаємо, що Господь милостивий і дуже піклується про те, щоб ми не впали в страшний гріх зарозумілості. Саме тому Він дає нам досягти успіху рівно настільки, наскільки ми можемо вмістити. Я думаю, кожен знає про моменти, коли він зробив щось добре або щось у нього вийшло, і тут же доводиться боротися з задиранням носа. Ми приписуємо добру справу собі, починаємо пишатися й хвалитися, забуваючи, що все, чого ми досягли, змогли зробити виключно з Божою допомогою. Забуваємо дякувати Богові за те, що Він дав нам сили, талант, здібності. Напевно, кожен помічав за собою цей недолік. Тому Господь дає нам успіху рівно настільки, щоб ми не впали в гординю, подібно до Денниці-диявола, і не відпали від Нього.
На початку довгого Петрового посту, прикликаючи на допомогу всіх святих — як прославлених Церквою, так і тих, про яких знає тільки один Господь, і таких більше, тому що дуже багато людей догоджають Богу в безвісності, в тиші, невідомі нікому, тільки Своєму Творцю і Господу, — будемо просити наших небесних заступників, щоб і нам хоч трохи наблизитися до їхньої святості з Божою допомогою, натхненними благодаттю Святого Духа.
***
