Архієпископ Обухівський Іона — про максималізм Євангелія і вектор, у напрямку якого потрібно вибудовувати своє життя. Слово в Неділю 3-тю після П’ятдесятниці (+ВІДЕО).
Такі плоди Богу не угодні
Сьогодні в недільному Євангельському читанні ми чули дуже важливі слова Христа. У певному сенсі це своєрідний гімн православного максималізму. Чому максималізму? Тому що не можна бути трошки християнином, не можна бути трохи Божим. Ти або християнин, або ні. Хочеш жити з Богом чи не хочеш жити з Богом.
І Христос про це говорить: не може людина служити двом господарям. Вона або одному догоджатиме, а іншим нехтуватиме, або навпаки (див. Мф. 6, 24).
Справді, якщо людина увірувала в Господа, вона прагне всім серцем бути Божою. Інше питання, чи вдається це. Чи вистачає сил, старанності, талантів, здібностей і, найголовніше, всесильної благодаті Божої, яка надихає, зміцнює та підтримує. Тому що Господь — Серцевідець і дає кожному досягти успіху настільки, наскільки це людині буде корисно. Бо як від передозування найкращими ліками можуть траплятися найнеприємніші наслідки, так і надмірність старанності не завжди може піти нам на користь.
Часто буває, що насправді на подвиги та добрі справи нас спонукають не любов до Бога і ближнього, не усвідомлення власних гріхів, а потаємне марнославство й гординя. Плоди, які ми приносимо, керуючись такими намірами, ясна річ, Богу не угодні. Але при цьому все одно потрібно прагнути бути максимально на 100% Божим, залишаючи Господу свободу давати нам стільки благодаті, скільки потрібно для духовного зростання.
Повернутися на правильний курс
У сьогоднішньому євангельському читанні Господь також закликає нас не піклуватися про зовнішнє, нагадуючи, що необхідно насамперед шукати Царства Божого і правди його, а решта все додасться нам (див. Мф. 6, 33). Це теж максималізм і вектор, в якому потрібно прагнути скеровувати своє життя.
Коли корабель виходить у море, він чітко дотримується вказаного курсу. Бувають сильні течії, бічні вітри, багатоденні шторми. Якщо корабель відхиляється від курсу, капітан дає необхідні поправки — на вітер, на шторм, на роботу двигунів, і судно знову повертається на заданий шлях.
Так само й ми не можемо про себе сказати, що шукаємо тільки Царства Божого, що наші думки зосереджені лише на цьому. Якщо ми при здоровому глузді та маємо про себе більш-менш тверезе уявлення, то розуміємо, що виконати слова Христа на сто відсотків ми не можемо. Все одно залишається якась частина думок, рухів, прагнень, пов’язаних аж ніяк не з Царством Божим, а з цілком земними речами.
Але Господь, повторюся, знає серце кожного з нас. Він бачить наші прагнення і дає все необхідне, щоб ми досягли успіху на шляху до Царства Небесного. Нам потрібно знати цей вірний курс і відчувати, коли нас з нього зносить. Треба навчитися бачити — де ми від цього курсу відхиляємося, як починаємо описувати якусь абсолютно безглузду криву замість прямої лінії в Царство Боже — та вчасно вносити поправки.
Не завжди це буває легко. Навіть кораблю доведеться спалити додаткове паливо, знадобиться злагоджена робота команди, небайдужість капітана. Але, надихаючись максималістськими рядками Євангелія, будемо докладати до цього всіх зусиль і закликати благодать і допомогу Божу, щоб повернутися на цей курс. Амінь.
Фото: Віктор Кушнір
***
Дивіться також відео цієї проповіді:
***
Інші проповіді намісника та братії Іонинського монастиря завжди доступні за посиланням у спеціальному розділі нашого сайту.
Також дивіться їх одразу на каналі Іонинського монастиря на YouTube (переходьте за посиланням і обов’язково підписуйтеся).
