Архієпископ Іона — про тих, хто вважає для себе можливим приступати до Причастя раз на рік. Слово в неділю 14-ту після П’ятдесятниці.
Цієї неділі під час богослужіння в храмах читається уривок з Євангелія про запрошених на весільний бенкет. Христос говорив цю притчу іудеям — колись богообраному народові. Причому, богообраними, як я вже неодноразово зазначав, вони стали не тому, що обрали Бога, а тому, що Бог їх обрав для збереження істинної віри. І ми знаємо, що як тільки Господь хоч трохи послаблював увагу до цього народу, як одразу люди ухилялися в язичництво, ідолопоклонство і відступали від Нього.
Власне, це і є той народ, який був запрошений на бенкет — з Месією, з Небесним Нареченим.
Однак, занурені у свої, людські, мудрування, що Месія — це якийсь лідер, воєначальник, який вижене язичників і поставить іудеїв царювати, вожді ізраїльського народу пропустили прихід тихого, смиренного, лагідного Христа. Вигнали Його, вбили, і тоді Христос через Своїх апостолів і учнів покликав «новий Ізраїль» на весільний бенкет. Про це, власне, йдеться в цьому недільному Євангельському читанні.
Дійсно, весь світ, який колись був язичницьким, прийшов до Христа. Весь світ став християнським. Немає жодного народу, для якого не було б проповідувано Євангеліє. Але далі ми чуємо страшні слова. Одна людина на цьому бенкеті прийшла не в шлюбному одязі, і коли господар запитав у неї, чому, гість мовчав, за що господар наказав викинути його в непроглядну темряву. Страшний вирок.
Як я неодноразово наголошував, кожне слово Євангелія потрібно застосовувати особисто до себе. І в цьому разі думати не про нещасних іудеїв, які не впізнали свого Месію, а про себе.
Весільний бенкет — це Царство Небесне. Літургія — небо на землі. Власне, людина на літургії вже перебуває в Царстві Небесному, тому що тут Христос і тут ми можемо з Ним з’єднатися.
Якщо апостоли лише бачили Христа, якщо їхні учні тільки чули про Нього, то ми маємо можливість перебувати там, де, як говориться в молитві літургії, «приникнути Святі Ангели бажають». Тому що навіть вони не мають такого щастя, не мають такої святині, як Причастя Тіла і Крові Христових.
Тут, у храмі, ми перебуваємо дійсно в раю, на порозі Царства Божого. Літургія — це саме те, що роблять душі в Царстві Небесному: вихваляють Христа і завжди перебувають у спілкуванні з Ним. І людина, яка прийшла на бенкет не в шлюбному вбранні, це той, хто приходить на літургію та свідомо відмовляється від того дару, який Христос йому пропонує.
***
Усі ми читаємо молитву «Отче наш». Пам’ятаєте, учні просили Христа: «Навчи нас молитися»? І Христос дав їм цю молитву. У ній є такі слова: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні». Насущний хліб — це не булка і не батон, це хліб «надсущний», хліб Євхаристійний. Це Тіло Христове, і ми просимо, щоб Христос давав нам Своє Тіло «сьогодні», тобто кожного дня.
Перші християни так і жили: звершували Євхаристію та причащалися щодня, щодня з’єднувалися з Христом. Згодом, на жаль, віра слабшала, люди збиралися рідше, причащалися лише по неділях. І вже за часів святителя Іоанна Златоуста були ті, хто вважав для себе можливим і нормальним причащатися тільки один раз на рік. Але, звісно, не цьому вчить Христос і не про це Його слова в молитві «Отче наш».
І коли Христос звершував Таємну Вечерю, Він говорив: «Пийте від неї всі» — «всі пийте від Моєї Божественної Крові». Він не сказав: «Пий Вася, Петя, Маша», ні. Пийте всі! А ми часто, прийшовши на літургію, перебуваємо не в шлюбному одязі — подібно до того нещасного персонажа, про якого розповідає Євангеліє. Тобто прийшовши на бенкет, забуваємо про мету цього бенкету. Прийшовши на літургію, забуваємо про призначення літургії.
Літургія — це місце, де ми єднаємося з Христом, причащаючись Його Тіла та Крові.
Звісно, є поважні причини, через які людина не може причаститися: або важливі справи, або догляд за хворим, або ще щось. Але якщо ми свідомо або з хибної побожності ухиляємося від Причастя, це дійсно дуже сумно.
Дорогі мої, якщо хтось має в собі подібні думки — «цього разу я не причащатимуся, і наступного разу не причащатимуся», то пам’ятайте про це Євангельське читання. Адже абсолютно безглуздими є слова, якими люди себе виправдовують: «Я не гідний часто причащатися». Тобто рідко причащатися ти гідний?
Ми в Євхаристійній молитві промовляємо: «Ніхто ж не гідний від пов’язаних плотськими похотьми приходити до Тебе, Христе». Ніхто не гідний цього найбільшого таїнства, і ми приступаємо до Причастя з усвідомленням свого недостоїнства.
Пам’ятаєте, Великим постом Церква співає: «Чертог Твій бачу, Спасе мій, прикрашений, і одягу не маю, щоб ввійти туди»? Не маючи одягу, як увійду в цей чертог? І ми просимо: «Просвіти одежу душі моєї, Христе». Молимо Господа, щоб Він прийняв наше покаяння, спокуту і сподобив причаститися Своїх Святих Таїн.
Сподоби, Господи, всіх нас згідно з молитвою «Отче наш» часто причащатися та перебувати на літургії в шлюбному одязі.
