Архієпископ Обухівський Іона — про те, кому й чому в Неділю Торжества Православ’я виголошують анафему (+ВІДЕО).
Цієї неділі ми згадуємо подію, що сталася в далекому восьмому столітті. Цій події передував період іконоборства — єресі всередині Православ’я, прихильники якої стверджували, що не слід шанувати святі ікони.
Слід сказати, що аргументація тодішніх іконоборців не була примітивною. Вона звучала настільки логічно та богословськи обґрунтовано, що цієї єресі дотримувалися патріархи, імператори та тисячі й тисячі православних людей. Вона бентежила Візантійську імперію близько ста років. Шанувальників ікон жорстоко переслідували, засилали й навіть калічили.
Наприклад, у святцях декілька святих іменуються «начертаними». Це означає, що коли іконоборці їх катували, то на обличчях вирізали їм різні лайливі слова. І такі відмітини — начертання — захисники іконошанування потім носили на собі все життя.
Дуже багато людей прославилися в боротьбі з цією єрессю. Найвідоміший, напевно, преподобний Іоанн Дамаскін, який має безпосереднє відношення до нашої обителі і, зокрема, до ікони Божої Матері, іменованої «Троєручиця». Думаю, ви всі знаєте чудо, яке сталося з ним. На нього звели наклеп, внаслідок якого йому відсікли праву руку — за те, що він нею писав трактати на захист православної віри. І ця відсічена рука приросла після молитви перед образом Божої Матері. На знак подяки за це він приклав до ікони срібне зображення зціленої руки, після чого ікону Богородиці й почали називати «Троєручицею».
Багато інших святих так само до крові сповідували істинність віри. Допоки не зібрався сьомий Вселенський Собор, на якому було розібрано це лжевчення та затверджено шанування святих ікон. Було дано дуже точне формулювання: що, споглядаючи образ, ми підносимося подумки до першообразу. Тобто шануємо і вклоняємося не зображенню, не дереву, не фарбам, а тому, хто зображений.
Попри це єресь ще деякий час продовжувала хвилювати Візантійську імперію. Останнім імператором-іконоборцем був Феофіл. Після його смерті дружина імператора, благочестива цариця Феодора, зібрала все духовенство на чолі з патріархом і проголосила, що відтепер іконоборство відходить у минуле, а Церква та вся імперія повертаються до іконошанування.
Як любляча дружина, вона дуже переживала за посмертну долю свого чоловіка, знаючи, скільки зла він заподіяв Церкві та як активно підтримував іконоборство. З цими переживаннями цариця звернулася до Константинопольського патріарха, і він запропонував весь перший тиждень Великого посту в усіх церквах молитися, щоб Господь пробачив Феофілу його гріх.
Так, на першому тижні Великого посту патріарх з усім собором духовенства в усіх храмах Константинополя молилися про прощення Феофіла. Про це ж у царському палаці молилися й цариця з підлеглими. Потім патріарх написав на сувої імена імператорів-іконоборців і поклав його під престол. Після звершення богослужіння, коли він дістав цей сувій, то з подивом побачив, що ім’я Феофіла зникло з цього списку. Він поспішив розповісти про це імператриці.
Можна собі уявити, якою була її радість, адже Господь явним чином показав, що її чоловік отримав прощення. У духовному запалі вона наказала звершити по всьому Константинополі хресний хід з іконами й урочисто внести ці святині в собор Святої Софії, де було проголошено многоліття всім захисникам і поборникам православної віри та анафему тим, хто підтримував єресь іконоборства.
Це було небувале торжество. Весь Константинополь гудів, побачивши явне чудо. Більше ця єресь ніколи не поверталася в Православну Церкву. Власне, на згадку про цю подію і встановлено святкування Торжества Православ’я в першу неділю Великого посту.
У цей день після Літургії в православних храмах звершується схожий чин. Проголошуються анафеми тим, хто не вірить у Бога і спотворює віру, вічна пам’ять тим, хто зберігав вірність Православ’ю, і «Многая літа» тим, хто продовжує її берегти зараз.
Слово «Анафема» означає «відсікаю» або «розсікаю». По суті, це однокореневе слово зі словом «анатомія». Тобто Церква проголошує, що такий і такий за ті чи інші свої помилки відсікаються від Церкви. Він не з нами, він не наш, будьте обережні. Це жодним чином не прокляття, а просто констатація факту — що людина або група людей, які дотримуються будь-яких лжевчень, самі себе відокремили від православної віри. Також підносяться особливі молитви за тих, хто зараз перебуває в омані, тому що живим людям ще можливо покаятися.
Безумовно, рідко з ким може статися таке диво, яке сталося посмертно з нещасним Феофілом. Але необхідно молитися за цих людей, особливо за тих, хто живий і має можливість відкинути свої хибні думки й повернутися до істинної віри. Цьому й присвячений день Торжества Православ’я — молитві за тих, хто відпав від Церкви, щоб вони знову повернулися до Христа.
Допоможи, Боже, всім нам і тим, хто сам відлучає себе від Церкви своїми особистими гріхами, бути завжди з Христом і тут, і в майбутньому віці. Амінь.
***
Відео цієї проповіді дивіться та слухайте на YouTube-каналі Іонинського монастиря:
***
Інші проповіді намісника та братії Іонинського монастиря завжди доступні за посиланням у спеціальному розділі нашого сайту.
Також дивіться їх одразу на каналі Іонинського монастиря на YouTube (переходьте за посиланням і обов’язково підписуйтеся).
