6-та неділя Великого посту — Вхід Господній в Єрусалим (+ВІДЕО).
Небачене ще досі чудо
Сьогодні початок Страсного тижня, початок скорботного шляху, яким Господь пройшов через знущання, обплювання, Голгофу до Свого всеславного Воскресіння. Сьогодні Христос зі славою ввійшов до міста Єрусалима. Чому це було таким торжеством? Чому величезна кількість людей збіглася, щоб побачити Христа, вітати Його й вигукувати «Осанна в вишніх»? Тому що напередодні Христос звершив небачене ще досі чудо: воскресив уже смердючого чотириденного мерця.
Щойно померлих людей воскрешали й пророки. І Христос до цього творив такі дива. Але тут від тіла вже йшов запах трупного розкладу, причому настільки сильний, що про це навіть згадується в Євангелії: «Господи! вже смердить» (Ін. 11, 39). Щоб такий померлий воскрес — подібного ще не траплялося.
Тоді поселення були нечисленні, всі приходилися тією чи іншою мірою родичами одне одному. Ясна річ, про цю надзвичайну подію стало відомо всім. Саме тому величезний натовп вибіг зустрічати Христа, Який входив до Єрусалима так, як передрікали пророки про Месію: Він в’їжджав на молодому ослику, на якому до Нього ще ніхто не їздив, «сині під’яремної», тобто народженому від ослиці, на яку накладали ярмо.
Багато з тих, хто зустрічав Його, думали, що це Месія в тому уявленні, в якому вони очікували. Земний правитель, який візьме владу в свої руки і знову піднесе ізраїльський народ. Тому вони й вигукували, бо були вражені й дивом, і тим, що Христос входив у повній відповідності з давніми пророцтвами у Своє місто, у святий град Єрусалим.
Ми як той ослик
Однак Христос, як ми знаємо, входив не для слави, а для приниження, для страждання за весь людський рід, щоб спасти всіх нас — юдеїв і язичників.
Мені колись трапилося цікаве міркування про те, що ослик, на якому їхав Христос, думав, що всі ці почесті — розстеляння одягу на землі, красиві пальмові гілки — приготовані для нього. Він не розумів, Хто на ньому їхав, і думав, що це саме його зустрічали таким чином.
Ця алегорія дуже близька кожному з нас. Ми теж носимо на собі Христа. Ми — люди, названі іменем Христовим, просвічені святим Хрещенням, прагнемо жити у Христі. Господь нам за Своєю благодаттю дає безліч Своїх дарів. І досить часто, коли якийсь із дарів проявляється в нас, ми починаємо приписувати це собі — «який я хороший, ай, молодець», забуваючи, що Христос — джерело всякого добра і тільки завдяки Божій благодаті ми є тими, ким є.
І навпаки, коли бачимо ближнього, часто забуваємо, що він теж носить на собі Христа, він теж Христоіменита людина. Дозволяємо собі по відношенню до інших абсолютно нехристиянську поведінку: заздрість, осуд, роздратування, гнів і так далі.
Дорогі мої, пам’ятаймо, що всі ми, кожен із нас, несемо на собі лагідного Христа, що Христос — наш взірець. Апостол Павло, як ми знаємо, говорив сміливі слова: «Будьте подібні до мене, як я до Христа» (1 Кор. 4, 16). Усі наші думки, рухи, помисли мають бути спрямовані саме на те, щоб бути Христовими.
Будемо дякувати Христу за ті чи інші наші дари, завжди пам’ятати, Хто є джерелом цих дарів, і просити Господа й надалі продовжувати на нас Свою милість. Будемо з Христом, і тоді Христос буде з нами. Амінь.
***
Відео цієї проповіді дивіться та слухайте на YouTube-каналі Іонинського монастиря:
***
Інші проповіді намісника та братії Іонинського монастиря завжди доступні за посиланням у спеціальному розділі нашого сайту.
Також дивіться їх одразу на каналі Іонинського монастиря на YouTube (переходьте за посиланням і обов’язково підписуйтеся).
