Нинішньої неділі в храмах читається всім відома євангельська історія про митаря і фарисея. Усі ті, хто в дитинстві читав дитячу Біблію, одразу яскраво уявляють собі картинку, яка ілюструє цю розповідь: стоїть поважний, товстий, сповнений гордині фарисей у пишному одязі, і десь у куточку притулився нещасний принижений митар.
Проте нещодавно один мій знайомий священник дуже влучно зауважив, що все має бути навпаки в цій ілюстрації.
Митар, як ми пам’ятаємо з євангельського читання минулої неділі, це тогочасний податківець, буквально справжній грабіжник. Якщо порівняти з нинішніми реаліями, це такий собі дядько з золотим ланцюгом на шиї, а надворі на нього чекає нова AUDI, доки він зайшов до храму.
Фарисей же — релігійний фанатик. Людина, яка багато постить, віддає десятину на храм та виконує всі приписи старозавітного закону.
У такому разі картина заграє зовсім іншими фарбами. І якщо раніше ми могли ототожнювати себе з митарем, який б’є себе в груди та каже: «Боже, милостивий буди мені грішному», то тепер, як ми розуміємо, все ж таки доречніше ототожнювати себе з фарисеєм. Він прагне жити праведно, постить, виконуючи всі приписи закону, і, дивлячись на корупціонера, природно, засуджує в серці цю людину, кажучи: «Господи, дякую Тобі за те, що я не такий, як він».
Ми також можемо собі уявити, як корупціонер, який гнобить свій народ, заходить до храму Божого і його торкається благодать. Він із жахом усвідомлює свій духовний стан і не може навіть підвести очі до Господа. Тільки стоїть у притворі, не наважуючись пройти далі, б’є себе в груди і просить: «Боже, милостивий буди мені грішному».
Ми читаємо в Євангелії, що митар вийшов більш виправданим, ніж фарисей. Тобто не сказано, що фарисей засуджений — бо він справді мав чесноти, але він порівняв себе з конкретною людиною і згрішив самозвеличуванням.
Потрібно дійсно дякувати Господу за всі благодіяння, які Він нам посилає. Зокрема за те, що ми перебуваємо в Його Церкві і можемо, за Його благодатними дарами, жити по-Божому. Але Боже збав нас звеличуватися над ким-небудь. У нас, можливо, немає гріхів корупції або крадійства, але є маса інших гріхів, за які нам соромно підвести очі до неба. Кожен із нас носить у собі масу гріхів, за які неминуче буде засуджений на Страшному Суді Божому.
***
Ось така повчальна притча наближає нас до початку Великого посту, коли ми разом із Церквою готуватимемось до Страсної седмиці та до Світлого Воскресіння Христового.
Страсна Седмиця — це період, коли ми разом із Христом пройдемо Його скорботний шлях до самого розп’яття. Ми пам’ятаємо, за що розіп’яли Христа, яка офіційна причина. І хоча справжня причина полягала в тому, що Ізраїль не впізнав свого Месію, і через заздрість Христа вбили за наклепом книжників і фарисеїв, але офіційна причина, як ми знаємо, була вказана на хресті трьома мовами: «Іісус Назарянин, Цар Юдейський». Тобто офіційно Його стратили за те, що Він називав Себе юдейським царем, а, як говорили обвинувачі Христа: «Немає в нас царя, окрім кесаря» (Ін. 19, 15).
Відтоді впродовж усієї історії Церкви, за словом Христа, Який говорив, що «якщо Мене гнали, гнатимуть і вас» (Ін. 15, 20), Церква з певною періодичністю зазнає гонінь. Причому практично завжди, якщо гоніння розпочинала держава, то обставляла це якимись формальними політико-державними причинами.
Так відбувалося за часів язичницького Риму, коли християн страчували за те, що вони не поклонялися державним богам. Так було за часів Візантійської імперії, коли лютували різні єресі, і теж за непокору імператору вбивали сповідників православної віри. І за часів радянської влади практично всіх новомучеників розстріляли за звинуваченням у контрреволюції.
Бо якими б не були безсовісними гонителі, як би вони не озлоблювалися проти Христа і Його Церкви, вбивати людей за віру в Бога не піднімалася рука. Завжди підшукувалися формальні причини, щоб спробувати знищити Церкву.
Я кажу «спробувати», тому що Церква пройшла крізь усі випробування. Через жорстку системну Римську імперію, яка була дуже централізованою державою і під ноги якої лягли багато країн. Проте християнство ця імперія не змогла перемогти.
Церква пройшла крізь гоніння єретиків та відступників Візантійської імперії і теж не була знищена. Ми знаємо слова імператора Юліана Відступника, який від початку був християнином, але навернувся до язичництва і почав переслідувати християн. За переказами, його останніми словами стали: «Ти переміг, Галілеянине».
Кожна влада, яка розпочинала гоніння на Христову Церкву, завжди зазнавала поразки. Завжди тим чи іншим чином вона викрикувала: «Ти переміг, Галілеянине».
Ми знаємо, що для сталінського Радянського Союзу напоумленням виявилася Друга світова війна, після якої настала «відлига», багато храмів і навчальних закладів знову відкрилися. Тобто навіть такий закоренілий і запеклий безбожник, як Сталін, і то зрозумів, що потрібно припиняти гоніння на Церкву. Можливо, це не було його щирим бажанням, тому що він все одно намагався використовувати Церкву у своїх політичних цілях, але так чи інакше до нього дійшло, що переслідувати Церкву марно.
Ми пам’ятаємо Хрущова, який обіцяв показати 1980 року по телевізору останнього попа, і пам’ятаємо, як ганебно він закінчив своє правління. Вигнаний звідусіль, помер у безвісності.
***
Завжди треба пам’ятати, що за Голгофою слідує Воскресіння, що Церкву Христову знищити неможливо. Вона живе вічно і наповнюється мучениками і сповідниками, а також тими, хто, незважаючи на всі переслідування, залишається в тілі Христовому — Його Церкві.
Ми знаємо слова Христа: «Не бійся, мале стадо!» (Лк. 12, 32). Не бійтеся, дорогі, тому що за нас моляться мученики Христової Церкви, починаючи з перших століть і закінчуючи нашими рідними, які пронесли віру через усі лихоліття радянського періоду. Будемо й ми перебувати в нашій Церкві, прагнучи жити по-Божому, в покаянні дивлячись на себе, на свої гріхи, і, подібно до митаря, промовляти: «Боже, очисти мене грішного! Боже, милостивий буди мені грішному!» Амінь.
***
Дивіться також відео цієї проповіді:
***
Інші проповіді намісника та братії Іонинського монастиря завжди доступні за посиланням у спеціальному розділі нашого сайту.
Також дивіться їх одразу на каналі Іонинського монастиря на YouTube (переходьте за посиланням і обов’язково підписуйтеся).
