Архієпископ Обухівський Іона — про те, як свято Богоявлення допомагає витримувати нинішні важкі випробування.
«День Святих Богоявлень»
У церковному уставі сьогоднішній день іменується «Днем Святих Богоявлень». Це відгомін давньої практики Церкви, коли Різдво та Водохреща відзначали в один день, і це мало дуже велике символічне значення.
Святкуючи Різдво зовсім нещодавно, ми вклонялися в убогому вертепі народженому в смиренні нашому Господу. Заради нас Він «вигляд раба» (Фил. 2, 7) прийняв, став беззахисним немовлям, втілився для нашого спасіння. Дійсно, Бог явив Себе людям, ставши істинною Людиною, у всьому подібною до нас, крім гріха.
Через 30 років після Різдва Христос виходить на проповідь. Ми знаємо, що в іудаїзмі проповідувати Слово Боже має право людина, яка досягла 30-річчя. І Христос після досягнення цього віку являє Себе людям як Учитель, Месія, Спаситель світу, і в цьому теж виказує Свою крайню смиренність.
Тоді в вертепі Христос став немовлям і зволив народитися в приміщенні для худоби. Тепер приходить до Іоанна Предтечі хреститися, як це робили безліч інших людей, які сповідували свої гріхи, каялися й омивалися водами Йордану.
«Так належить нам виконати всяку правду»
Предтеча прекрасно розумів, Хто перед ним, тому що ще в утробі матері знав про Христа, що це Спаситель, Месія. Пам’ятаєте, коли Пресвята Богородиця зустрілася з праведною Єлисаветою, заграло дитя в утробі Єлисаветиній? Святі отці тлумачать це так, що ще в утробі Іоанн вклонився Христу, Який вже був в утробі Пресвятої Богородиці.
Однак, коли Предтеча побачив, як Христос іде до нього хреститися, природно, зніяковів. Розуміючи, ким він є в порівнянні з істинним Богом, Який прийшов на землю, Іоанн спробував відмовитися, як ми чули сьогодні про це в Євангелії. Але Господь відповів: «Так належить нам виконати всяку правду» (Мф. 3, 15). Тоді Христос увійшов у води Йордану й прийняв хрещення.
Не води змили з Христа гріх, бо Він був без гріха, а Христос Своєю благодаттю освятив водне єство. На згадку про це щороку на Водохреще ми звершумо освячення води й просимо, щоб Господь дав цій воді таку ж благодать, яку отримала Йорданська вода в момент хрещення в ній Христа Спасителя.
«Втім, не як Я хочу, але як Ти»
Як Різдво, так і Водохреще — це свято смирення. Апостол Павло говорив: «Будьте подібні до мене, як я до Христа» (1 Кор. 11, 1). Він говорив це не просто так, але тому що дійсно, як міг, прагнув уподібнитися Христу, в тому числі в смиренні й терпінні. Адже Христос, як пише апостол, «смирив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Фил. 2, 8).
Ми пам’ятаємо моління про чашу в Гефсиманському саду: як Бог, Христос знав, що буде далі, але як людина, вразлива до болю і страждань, жахався того, через що Йому доведеться пройти. Тому молився: «Отче Мій! якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти» (Мф. 26, 39).
«Втім, не як Я хочу, але як Ти» — ці слова повинні бути девізом для кожного з нас. Усі ми зараз проходимо дуже важкі випробування — і моральні, споглядаючи численні жертви війни та утиски нашої Церкви, і фізичні, страждаючи від холоду й нестачі електрики. Усе це спонукає до того, щоб почати нарікати, проявляти злість, неприйняття. Але ми маємо пам’ятати Христа, пам’ятати апостола Павла, який закликає максимально уподібнитися Христу. І коли важко, постійно промовляти цю молитву: «Втім, не як я хочу, але як Ти, Господи».
Ми всі зараз п’ємо дуже гірку чашу. Напевно, вона послана нам для того, щоб кожен із нас замислився, чому Бог попустив нам ці страждання. Особисто, конкретно для мене — які в мене є ще невиправлені гріхи, які в мене пристрасті, з якими я навіть ще не починав боротися? Якщо під час страждань усі ми, кожен із нас думатиме про це і прагнутиме до виправлення себе, Господь обов’язково втішить нас, дасть радість і заспокоєння.
У цей день смирення будемо просити в Господа, щоб і ми смиренно, з миром приймали всі ті випробування, які зараз проходимо і які можуть бути ще попереду, і довіряли своє життя Богу словами Христа: «Втім, не як Я хочу, але як Ти, Господи». Амінь.
