Архієпископ Обухівський Іона — про євангельську притчу про таланти. Слово в неділю 16-ту після П’ятдесятниці.
Талант — це не монетка, а 25 кг срібла. Навіщо було закопувати його в землю?
Притча про таланти знайома всім. Навіть тим, хто не читав Євангеліє.
Власне, уявлення про те, що талант — це певний дар від Бога, походить саме з цієї притчі.
Коли ми її читаємо або чуємо, то саме так і уявляємо собі — як господар дає кожному слузі по монетці та вирушає в дорогу, сподіваючись згодом отримати ці монетки назад. І може скластися враження, що людина, яка отримала, порівняно з іншими, лише одну нещасну монетку, побачивши цю мізерність, просто її кудись сховала, щоб не морочити собі голову, а потім віддала своєму господареві.
Проте не зовсім так.
Талант — це міра ваги срібла, і в античності вона дорівнювала вазі амфори, наповненої водою. Раніше, як відомо, основними ємностями для перевезення рідин слугували амфори. Вони мали стандартний розмір, що було зручно для торгових розрахунків. Середня амфора мала об’єм 25 літрів.
Отже, талант — це 25 кілограмів срібла. Звісно, у різні періоди історії ця маса дещо коливалася, але найбільш прийнятною вважається саме 25 кілограмів.
Тобто слузі дали не так уже й мало. Все-таки 25 кілограмів срібла — величина досить значна і за вагою, і за цінністю. Ми всі уявляємо собі срібло зазвичай у вигляді якогось ланцюжка чи каблучки, а тут цілих 25 кг. Можна сказати, чудовий стартовий капітал для бізнесу.
Це не мало нічого спільного з Царством Небесним
Та якщо інші слуги вклали срібло в якусь справу, то цей його приховав. Коли господар повернувся, то похвалив тих, хто примножив його статки. І тут приходить раб, який отримав один талант, і промовляє зухвалі, докірливі слова: «Пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав, і, злякавшись, пішов і сховав твій талант у землю; ось тобі твоє» (Мф. 25:24-25). Після чого господар забрав у нього й цей єдиний талант і віддав тому, хто мав десять талантів, тобто найуспішнішому зі своїх підприємців.
При цьому господар у притчі промовляє такі слова: «Хто має, тому додасться, а в того, хто не має, заберуть навіть те, що він думав, що має».
Це дуже важливо. Бо притча, звісно, про ті плоди, які ми, маючи певні дари, приносимо нашому Господу.
Кожен обдарований по-своєму. Хтось творчо, хтось технічно. У когось добре серце, а в когось, навпаки, дуже жорстоке.
Та Господь-Серцезнавець бачить кожного і від кожного вимагає відповідно до його натури та талантів. Якщо для жорстокосердої та дратівливої людини, щоб наблизитися до Господа, достатньо хоча б не втілювати своїх злих задумів, то для обдарованої людини, яка має все для досконалості, відкривається широкий простір, щоб усі ці дари примножити й повернути Богові. Бо все, що вона має, — це Боже. І в неї спитають суворо, як то кажуть, по повній, як вона реалізувала те, що їй було дано.
На Суді Божому ми відповідатимемо тільки за те, що зробили для Бога й для ближнього, як виконували Божі Заповіді. А те, що нам здавалося, ніби ми маємо — якісь земні досягнення, кар’єрний зріст, високі місця в суспільній ієрархії, нагороди — це все буде відібрано, анульовано. Виявиться, що це не мало нічого спільного з Царством Небесним.
Ось, власне, про що ця притча.
Немає людей без талантів
І в Апостольському читанні цієї неділі чуємо важливі слова: «Нині час сприятливий і нині день спасіння». Не варто думати, що я ще якось поживу за інерцією, як звик жити, і колись візьмуся за себе, почну працювати над собою. Колись почну терпіти, любити, прощати, молитися по-справжньому.
Ні! НИНІ час сприятливий, і НИНІ день спасіння. Ми не знаємо, коли закінчаться наші дні й прийде наш Господар, наш Господь. Коли ми будемо покликані на суд, щоб відповісти, як використали дані нам таланти.
Немає людей без талантів, і про це теж говорить притча. Якщо комусь здається, що в нього немає жодних дарів — це омана, ілюзія. Господь запитає кожного про його власну боротьбу, про шлях і прагнення до досконалості. І, бачачи кожне серце, відплатить кожному за його вчинки і старання.
Тож, мої дорогі, не відкладаймо на майбутнє наше прагнення до Господа, до виконання Божих Заповідей, і будемо вже зараз, сьогодні, починати творити добро. Амінь.
