Архієпископ Обухівський Іона — про те, чого просити у Печерських преподобних. Слово в неділю 2-гу Великого посту.
Простилися гріхи чи не простилися
Сьогодні ми чули в Євангельському читанні, як Господь зцілив паралізовану людину. Причому зробив Він це для напоумлення тих, хто не вірив у Його Божество. Бо коли друзі принесли до Христа цього нещасного і Господь сказав: «Чадо, прощаються тобі гріхи твої», фарисеї довкола обурилися: «Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?» На це Христос відповів: «Що легше? чи сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? чи сказати: встань, візьми постіль твою і ходи?»
І дійсно, спробуй перевірити — простилися гріхи чи не простилися. Але щоб показати, що Він істинний Бог, має владу прощати гріхи та зцілювати хвороби, Христос сказав розслабленому: «Встань, візьми постіль твою та йди до дому твого». Той встав, взяв ноші, на яких його принесли, і пішов (див. Мк. 2, 1-12).
Це було явне чудо. Хто стикався з лежачими хворими, знає, що з часом їхній стан дуже погіршується. Навіть за сучасних засобів медицини складно уникнути пролежнів, важко доглядати за такою людиною, а в ті часи було в рази складніше. І раптом той, хто стільки років лежав нерухомий, встав і пішов. Напевно, це стало найкращим свідченням для всіх, хто не вірив словам Христа.
Ми маємо таких самих помічників
Зауважимо, що цю людину до Христа принесли її друзі. Оскільки приміщення, де перебував Господь, оточувала величезна юрба і проштовхнутися було абсолютно неможливо, вони розібрали дах будинку і спустили ноші. Яка віра та яке бажання в поєднанні з величезною любов’ю до свого друга! Тому Христос, побачивши в тому числі й їхню віру, зцілив нещасного.
Ми теж маємо таких помічників, таких самих друзів, але на небі. Це святі, які просять за нас Господа, предстоять перед престолом Божим і можуть донести до Нього наші молитви та прохання.
Найближчими ж нашими друзями є, звичайно, преподобні Печерські, пам’ять яких ми святкуємо другої неділі Великого посту.
Здавалося б — ченці, які жили в печерах: який приклад вони можуть подати мирянину? Але якщо уважно читати «Печерський патерик», де зібрані життєписи печерських святих — а я сподіваюся, що не все так погано і всі читали цю книгу про наших рідних преподобних, — то не можна не помітити, наскільки яскравими були випадки з їхнього життя і як все це можна застосувати буквально до кожного з нас. А звершені ними дива — привід звертатися до них з проханням здійснити подібні чудеса і з нами.
До вас прилипла диявольська квітка
Наприклад, преподобний Матвій Прозорливий бачив те, що приховано від очей інших людей. Його життєпис розповідає, як одного разу він молився в храмі й помітив дивного воїна, який ходив між ченцями та парафіянами й кидав на кожного якісь квіти. До кого квітка прилипала, той починав чухатися, позіхати і знаходив зручний привід вийти з храму. Якщо ж квітка не прилипала, людина продовжувала уважно молитися. Преподобний зрозумів, що бачив диявола, який намагається заважати молитві присутніх у храмі.
Якщо під час богослужіння або на молитві вдома вам захочеться відволіктися, погуляти, попити кави, знайте, що до вас прилипла ця диявольська квітка. Постарайтеся від неї відмахнутися і знову спонукати себе до молитви.
А ми боягузливо мовчали
Усі ми пам’ятаємо преподобного Миколу Святошу. Він був чернігівським князем у той час, коли це князівство було наймогутнішим і становило конкуренцію київському. Однак він залишив князювання і смиренно ніс послух привратника у Троїцькій надбрамній церкві, яку сам же побудував. Тобто відкривав ворота, кланявся кожному, хто заходив, пояснював, підказував.
І в нас часто буває спокуса, коли стикаємося з людьми, як нам здається, нижчими за нас, поводитися з ними гордовито та зневажливо. Нехай буде нам преподобний Микола прикладом справжньої смиренності й людинолюбства.
Або преподобний Кукша Священномученик. Він проповідував серед язичників і був убитий за свою проповідь.
Для нас його житіє теж повчальне, тому що ми всі повинні благовістити про Христа і про нашу віру. Однак, напевно, бували випадки, коли при нас зневажали православ’я, а ми боягузливо мовчали. Преподобний Кукша нехай зміцнить нас у сповіданні своєї віри та захисті Церкви.
Яким би не був гріх перед нами нашого ближнього
А історія Тита й Євагрія? У притворі нашого храму зображено чудо, яке з ними сталося ще в домонгольські часи та дійшло до нас завдяки свідченням ченців, їхніх сучасників.
Преподобний Тит був священиком і дружив з дияконом Євагрієм. Однак згодом диявол посіяв між ними таку ворожнечу, що часом вона доходила до божевілля. Наприклад, коли один ішов по храму з кадилом, інший відходив у дальню частину храму. Коли вони зустрічалися на вулиці, плювали в бік один одного.
Аж раптом Тит тяжко захворів і за всіма ознаками мав померти. Розуміючи, що на суд Божий не годиться переходити в немирності й ворожнечі з ближнім, він попросив привести Євагрія для примирення. Той іти не хотів — довелося його вести силоміць. Старець підвівся на своєму ліжку і з останніх сил попросив у Євагрія пробачення, але той, засліплений злістю й ненавистю, вирвався з рук ченців, які його тримали, і закричав: «Не буде тобі прощення ні в цьому віці, ні в майбутньому». Тієї ж миті він упав і помер у страшних судомах, так, що коли його спробували підняти, то не могли звести розпростертих рук і закрити йому вирячені очі.
Тит же став абсолютно здоровим. Вражені такою подією, браття запитали в Тита, що сталося, і він відповів: «У той момент, коли брат відмовився примиритися, я побачив ангела, який вразив його вогненним списом, а мені подав руку й підвів з ліжка».
Чи це не приклад для кожного з нас остерігатися ворожнечі та пробачати все, яким би не був перед нами гріх нашого ближнього.
Щоб і ми були справжніми християнами
Є ще багато повчальних і актуальних оповідей з життя преподобних Києво-Печерських. Сьогодні й кожного дня будемо молитися до них про наші потреби, але насамперед — щоб вони допомогли нам на шляху до Христа. В Євангелії сказано: «Шукайте перш за все Царства Божого і правди Його, решта додасться вам». Будемо просити у преподобних, щоби нам теж бути справжніми християнами, виконувати заповіді Божі, і головну з них — любити Бога та ближнього, і, дасть Бог, зустрітися з нашими святими друзями в раю.
